А БРАКОНЬЄРИ — І НИНІ ТАМ

Останніми роками просто таки здійснюється тотальний грабіж наших водойм бра­коньєрами, котрі живуть за принципом: «Після мене — хоч потоп». Варварськи знищується риба цілий рік. З весняного нересту, коли риба з ікрою, і до льодоставу, коли риба йде на глибини, і її звідти, сонною, виймають так званими драчами. Однак більша частина пошматованих екземплярів залишається на дні.
У гонитві за швидкою наживою виловлюють тралами, саками, сітками, екранами, драчами, ятерами, хватками, електровудками... Стільки понавигадували всього, що голова йде обертом!
Половину цих засобів лову браконьєри навчилися вже ставити під лід. Та не все витягається, часом снасті обриваються, їх течією затягає під каміння, корчі. Риба гниє, забруднює воду і мікрофлору.
А ще великої шкоди водоймищам завдають стихійні сміттєзвалища, розорення земель біля берегів, приватні стоки. Усі ці та багато інших фактів можуть призвести до екологічного лиха, і наші річки перетворяться на мертві водостічні канави.
Але повернімося до браконьєрства. Днями зустрів старого рибалку. Підійшов він до мене і з безпорадним сумом в очах розвів руки:
— Знову на «Лубчиці», на ямах біля Скали, сомів та коропів витягають.
— А чому в рибінспекцію не дзвоните? — питаю його.
— Смієшся, чи що?! — відказав він мені. — А хто приїде?! А якщо і приїдуть, то який толк з того?
Звичайно, хто, як не рибінспекція, має охороняти і контролювати правила риболовлі на річках, але їм — і це правда — сьогодні ніхто не вірить, що вони доброякісно виконують свою роботу. Мабуть, для цього є привід, адже влітку, як кажуть рибалки, річка перетворюється на «клітинку», а взимку — на «драчистів». І так з року в рік.
Ось і цієї зими варто кризі було закріпитися на Случі, як браконьєри підльодного лову кинулися на рибні зимувальні ями. Про це одразу заговорили поміж себе рибалки. Мовляв, «почистили» дно в районах Городниці, Курчиці, Цвілі, Чижівки, Олександрівки, «Лубчиці» (місто)…
Невже цій вакханалії, зрештою, не можна покласти край? І чому обласний рибнагляд місцевому виділяє всього 30-40 літрів пального на місяць? Чи далеко на ньому заїдеш? А хоч би й так. Бракує того бензину (хоча його не бракує на джипи обласному начальству з рибнагляду!), то невже не можна порядок навести хоч у межах міста? Можна й автобусом проїхатися. Хоча, навіщо той автобус? Треба ходити берегом, сидіти в кущах, і удача вас не обмине! Гарантовано! Бо «драчистів» з кожним роком більшає. Розмножуються вони, як ті мухи на тухлятині. Виловлюють рибу і вихваляються один перед одним, скільки за тиждень знищили екземплярів. А їх, тих екземплярів, стає все менше і менше, а браконьєри ще й хизуються.
Чи не час керівництву охорони водойм України з усією строгістю підійти до даної проблеми? Можливо, і чиновникам на місцевому рівні варто пошукати шляхи, щоб подолати дану ситуацію, ініціювати створення екологічної ради, груп, котрі по-справжньому взялися б за охорону водоймищ та відновлення рибних запасів.
Зрозуміло, що проблеми рибного господарства країни, — це лише частина величезних екологічних негараздів України. Але Звягельщина — це наш дім, наша фортеця. Ми тут мешкаємо. Тут живуть і житимуть наші діти, внуки. Тож, давайте збережемо для них те, що хоч лишилося.
До речі, В.Прилипко, начальник Новоград-Волинського міського відділу міліції, коли я брав у нього інтерв’ю, обіцяв, що правоохоронці реагуватимуть на кожен виклик щодо проявів браконьєрства. Дзвоніть до міліції.