ЗАПИТАННЯ ДО СВЯЩЕНИКА
- 255
- коментар(і)
- 14-01-2011 02:54
НА ЗАПИТАННЯ ВІДПОВІДАЄ МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ ВОЛОДИМИР:
— Чому увесь світ святкує Різдво 25 грудня, а ми лише — 7 січня?
— По-перше, не весь світ святкує Різдво Христове, а тільки та частина людства, яка сповідує християнську віру. По-друге, увесь християнський світ святкує Різдво Христове 25 грудня, але за різними календарями. Католики і протестанти — за Григоріанським, а більшість православних — за Юліанським. Ці календарі ще називають новим і старим стилями. Тож ми, православні українці, теж святкуємо Різдво 25 грудня, але за старим стилем. До речі, точна дата Різдва невідома, тому у перші віки християнства, як і зараз, різні Церкви святкували цю подію у різні дні.
У IV столітті вдалося досягти згоди між західними і східними Церквами. Але у XVI столітті за наказом римського папи Григорія, у католицькому світі було введено новий стиль, що прийшов до нас разом з радянською владою. Тоді Церква була змушена захищати своє право на існування у боротьбі з розколами та обновленнями. Попри все, вона неухильно дотримувалася вікових традицій, однією з яких є богослужбове річне коло церковних свят. Доречно також сказати, що сучасні вчені вважають новий стиль, тобто григоріанський календар, більш недосконалим, ніж старий, юліанський. Навіть є пропозиції знову внести зміни до нового стилю. Але для християнина головним у святкуванні Різдва Христового є не дата або астрономічна точність, а духовна суть події, що сталася близько 2000 років тому у Віфлеємській печері.
— Чому вода, яку було освячено в день Хрещення, зберігається значно довше, ніж та, що взята з того ж джерела, але в інший день?
— Те, що Хрещенська вода зберігається іноді і по декілька років та має особливі властивості, — є свідченням істинності християнської віри та дії благодаті Божої у нашому світі.
Усі води землі в цей день освячуються за нашою вірою, подібно до того, як води річки Йордан освятилися, коли прийняли в себе Святе Тіло нашого Спасителя.
Напередодні Хрещення і в самий день свята, Церква встановила звершувати в церквах, на річках та в інших водоймищах, освячення води особливим чином. Цей чин називається Великим освяченням води. Ця вода йменується Хрещенською або Богоявленською, а також Великою агіасмою, що перекладається з грецької як «велика святиня».
Хрещенська вода зберігається протягом року і використовується в храмах для освячення ікон, хрестиків, священницьких риз, богослужбових сосудів та під час випікання просфор. Цю воду дають хворим, нею окроплюють оселі та інші приміщення під час освячення.
А не псується Хрещенська вода, можливо, ще й тому, що під час освячення до неї повертаються саме ті властивості, якими була наділена природа до гріхопадіння Адама, коли світ ще не знав тління і смерті.
— У чому значення свята Обрізання Господнього?
— Чотирнадцятого січня, за новим стилем, Православна Церква святкує Обрізання Ісуса Христа. Це свято нагадує історичну подію, що сталася на восьмий день після народження Ісуса, згідно із законом Мойсея. Чому цьому факту приділяється особлива увага? По-перше, таким чином ще раз підкреслюється, що Бог став справжньою людиною, чоловіком по плоті, а не примарою чи безплотним духом, як вчили єретики. По-друге, обрізання для іудеїв було знаком приналежності до богообраного народу. Тому Пресвята Діва Марія та Йосиф Обручник принесли немовля до храму, як того вимагав закон. Отже, щоб визволити підзаконних, Сам законоположник, Господь стає поруч із підзаконними. Бо Христос прийшов не зруйнувати Закон, а виконати його. По-третє, обрізання було прообразом Хрещення, даного людям з пришестям Сина Божого. За християнських часів обрізання тілесне замінило вже обрізання духовне. Про це свідчить апостол Павло, коли говорить, що у Христі ми «обрізані нерукотворним обрізанням, стягненням гріховного тіла плоті, обрізанням Христовим» (Кол. 2, 11). Новозавітнє обрізання — хрещення, повинно бути обрізанням наших гріхів і вад. Воно є обрізанням духовним, слідством якого є живе і безперестанне спілкування з Богом.
— Чому християни «днем Господнім» називають неділю, а не суботу, згідно заповіді?
— Старозавітна субота була днем покою, відпочинку на згадку про створення світу Господом. Але після Воскресіння Христового неділя стала більшою за суботу. Христос воскрес у недільний день; Святий Дух зійшов на Церкву також у неділю (Діян. 1), і тому в неділю Церква прикликає Святого Духа, і Він реалізує посеред нас і в нас Божу присутність: хліб і вино стають Тілом і Кров’ю Господа нашого Іісуса Христа. Від дня П’ятидесятниці апостоли і, за їх прикладом, усі християни, почали збиратися для звершування Євхаристії в «день Господній», тобто у неділю, виконуючи веління Господнє: «це творіть на Мій спомин» (Лк. 22, 19). Таким чином, у християнстві неділя змінила старозавітну суботу, що була встановлена на спомин Божого Заповіту з давнім Ізраїлем. Християни є «новим Ізраїлем», з яким Бог уклав Новий Заповіт у Своєму Сині. Недільний день замінив суботу, і тому, щоб бути членом Церкви, треба регулярно брати участь у недільній Євхаристії під час Божественної Літургії. У Православній Церкві, як це було і в першохристиянських громадах, Євхаристія, як Таїнство любові і єднання, звершується усією Церквою. Вона є для вірних «спільною справою» (саме так з грецької перекладається слово «літургія»).
— Чому увесь світ святкує Різдво 25 грудня, а ми лише — 7 січня?
— По-перше, не весь світ святкує Різдво Христове, а тільки та частина людства, яка сповідує християнську віру. По-друге, увесь християнський світ святкує Різдво Христове 25 грудня, але за різними календарями. Католики і протестанти — за Григоріанським, а більшість православних — за Юліанським. Ці календарі ще називають новим і старим стилями. Тож ми, православні українці, теж святкуємо Різдво 25 грудня, але за старим стилем. До речі, точна дата Різдва невідома, тому у перші віки християнства, як і зараз, різні Церкви святкували цю подію у різні дні.
У IV столітті вдалося досягти згоди між західними і східними Церквами. Але у XVI столітті за наказом римського папи Григорія, у католицькому світі було введено новий стиль, що прийшов до нас разом з радянською владою. Тоді Церква була змушена захищати своє право на існування у боротьбі з розколами та обновленнями. Попри все, вона неухильно дотримувалася вікових традицій, однією з яких є богослужбове річне коло церковних свят. Доречно також сказати, що сучасні вчені вважають новий стиль, тобто григоріанський календар, більш недосконалим, ніж старий, юліанський. Навіть є пропозиції знову внести зміни до нового стилю. Але для християнина головним у святкуванні Різдва Христового є не дата або астрономічна точність, а духовна суть події, що сталася близько 2000 років тому у Віфлеємській печері.
— Чому вода, яку було освячено в день Хрещення, зберігається значно довше, ніж та, що взята з того ж джерела, але в інший день?
— Те, що Хрещенська вода зберігається іноді і по декілька років та має особливі властивості, — є свідченням істинності християнської віри та дії благодаті Божої у нашому світі.
Усі води землі в цей день освячуються за нашою вірою, подібно до того, як води річки Йордан освятилися, коли прийняли в себе Святе Тіло нашого Спасителя.
Напередодні Хрещення і в самий день свята, Церква встановила звершувати в церквах, на річках та в інших водоймищах, освячення води особливим чином. Цей чин називається Великим освяченням води. Ця вода йменується Хрещенською або Богоявленською, а також Великою агіасмою, що перекладається з грецької як «велика святиня».
Хрещенська вода зберігається протягом року і використовується в храмах для освячення ікон, хрестиків, священницьких риз, богослужбових сосудів та під час випікання просфор. Цю воду дають хворим, нею окроплюють оселі та інші приміщення під час освячення.
А не псується Хрещенська вода, можливо, ще й тому, що під час освячення до неї повертаються саме ті властивості, якими була наділена природа до гріхопадіння Адама, коли світ ще не знав тління і смерті.
— У чому значення свята Обрізання Господнього?
— Чотирнадцятого січня, за новим стилем, Православна Церква святкує Обрізання Ісуса Христа. Це свято нагадує історичну подію, що сталася на восьмий день після народження Ісуса, згідно із законом Мойсея. Чому цьому факту приділяється особлива увага? По-перше, таким чином ще раз підкреслюється, що Бог став справжньою людиною, чоловіком по плоті, а не примарою чи безплотним духом, як вчили єретики. По-друге, обрізання для іудеїв було знаком приналежності до богообраного народу. Тому Пресвята Діва Марія та Йосиф Обручник принесли немовля до храму, як того вимагав закон. Отже, щоб визволити підзаконних, Сам законоположник, Господь стає поруч із підзаконними. Бо Христос прийшов не зруйнувати Закон, а виконати його. По-третє, обрізання було прообразом Хрещення, даного людям з пришестям Сина Божого. За християнських часів обрізання тілесне замінило вже обрізання духовне. Про це свідчить апостол Павло, коли говорить, що у Христі ми «обрізані нерукотворним обрізанням, стягненням гріховного тіла плоті, обрізанням Христовим» (Кол. 2, 11). Новозавітнє обрізання — хрещення, повинно бути обрізанням наших гріхів і вад. Воно є обрізанням духовним, слідством якого є живе і безперестанне спілкування з Богом.
— Чому християни «днем Господнім» називають неділю, а не суботу, згідно заповіді?
— Старозавітна субота була днем покою, відпочинку на згадку про створення світу Господом. Але після Воскресіння Христового неділя стала більшою за суботу. Христос воскрес у недільний день; Святий Дух зійшов на Церкву також у неділю (Діян. 1), і тому в неділю Церква прикликає Святого Духа, і Він реалізує посеред нас і в нас Божу присутність: хліб і вино стають Тілом і Кров’ю Господа нашого Іісуса Христа. Від дня П’ятидесятниці апостоли і, за їх прикладом, усі християни, почали збиратися для звершування Євхаристії в «день Господній», тобто у неділю, виконуючи веління Господнє: «це творіть на Мій спомин» (Лк. 22, 19). Таким чином, у християнстві неділя змінила старозавітну суботу, що була встановлена на спомин Божого Заповіту з давнім Ізраїлем. Християни є «новим Ізраїлем», з яким Бог уклав Новий Заповіт у Своєму Сині. Недільний день замінив суботу, і тому, щоб бути членом Церкви, треба регулярно брати участь у недільній Євхаристії під час Божественної Літургії. У Православній Церкві, як це було і в першохристиянських громадах, Євхаристія, як Таїнство любові і єднання, звершується усією Церквою. Вона є для вірних «спільною справою» (саме так з грецької перекладається слово «літургія»).
Коментарі відсутні