«ХОЛОДНА ВОДА — ВСІМ ХВОРОБАМ БІДА!»

Хіміки в лабораторіях настирливо шукали еліксир життя та джерело вічної молодості. Та вони й не здогадувалися, що таємничий еліксир — це звичайна вода. Та сама вода, що заповнює моря, озера, річки, випадає на землю дощами, вкриває її сніговим покривалом. Вода, без якої неможливе існування всього живого.
Поки вранці не вмиєшся, — ходиш сам не свій. Ополоснув обличчя, прийняв душ — і зовсім інший настрій. І навряд чи таку зміну станів можна пояснити тільки фізіологічною дією води на шкіру. Мовляв, зміна температур тонізує і бадьорить... Якщо вийти невмитим на мороз, то чомусь явна зміна температур бадьорості не приносить. А ось, як би ти не втомився — після душу і вже, тим більше, після купання в морі, річці або озері, — відразу, легшає. Вмиєшся після важкої розмови — і змивається гнів, страх, смуток. Тепер можна спокійно оцінити ситуацію. Є люди, котрі обов’язково вмиваються, повернувшись із роботи додому: говорять, що змивають негативні емоції, накопичені за робочий день, не несуть їх у сім’ю.
Це відчуття очищення, нового циклу, нового життя, що приносить вода, люди помітили давно. Саме цей сенс несе купання в обряді хрещення.
Редакція газети знала, що цього дня, о десятій ранку, на правому березі Случі, між фортецею і пішохідним мостом, мають зібратися місцеві «моржі» на черговий зимовий заплив. Тому ми вирішили поспілкуватися з людьми, котрі не перший рік пірнають у крижану купіль, і почули багато чого цікавого.
Коли я з фотокореспондентом нашої газети підходив до тієї місцини, де наші «моржі» приймають холодний душ, то побачили на снігу відбитки босих ніг, що вели до берега. Зрозуміли: хтось із тутешніх аборигенів-«моржів» уже встиг побувати тут до нашого приходу.
Першим, біля погризеного бобрами верболозу, в легкому одязі, на свою компанію вже очікував Віктор Іванович Овдіюк, директор сьомої школи. Тому одразу він першим розповів про своє захоплення «моржуванням».
— Вікторе Івановичу, давно ви отак пірнаєте в крижану воду?
— Вже сім років! — бадьоро відказав пан Овдіюк.
— А що, хворіли чи…
— Хвороби є у кожної людини. Але я ще до цього обливався холодною водою на стадіоні. Потім знайомий порадив піти на річку. Мовляв, там свіжіше повітря і пірнути в річку набагато корисніше. Послухав, пішов — і не шкодую. Щоправда, одразу не пірнав, подивився, як купаються інші. Думаю: спробую і я, скільки витримаю. Спробував.
— І яке відчуття було після першої зимової купелі?
— Прекрасне! І намагаюся тепер не пропускати жодного дня.
— І що, кожен день на річці?
— На жаль, не виходить. Але, якщо пропускаю похід на річку, то обов’язково виливаю на себе відро холодної води. Дехто з «моржів» робить перерви, особливо на вихідні, однак цього не варто робити.
— Цікаво, чому?
— Тому, що переривати «моржування» небажано. Приклад. Якось поїхав на курси в Москву. Річки поруч не було — обтирався снігом. Відразу відчув, що не те із здоров’ям.
— Тобто?
— Нежить схопив, грип! Очевидно, простудні віруси швидше прилипають.
— А, наприклад, ви вже займаєтеся «моржуванням» сім років. Як зі здоров’ям?
— Ви знаєте, — не гірше. Не скаржуся. Відчуваю себе на тому рівні, коли починав цю справу. Навіть почуваюся краще. Обливання чи пірнання у холодну воду — бадьорить, додає сил, зникає негативна енергія.
— Вікторе Івановичу, а ви дотримуєтесь якихось правил чи, скажімо, якоїсь певної системи щодо «моржування»?
— Ні. У нас є хлопці, котрі дотримуються деяких правил, але це велике навантаження. Проте, ці люди, щоб не образити їх, — відлюдкуваті.
— Що ви маєте на увазі?
— Вони, зазвичай, усамітнені, ходять на річку поодинці. І, до речі, вони роблять дуже велике навантаження на себе. Але, наголошу, це справа суто індивідуальна. Якщо не шкодить, — будь ласка!
— Чи натягаєте на себе надто теплі речі, коли сильний мороз?
— До загартовування, зізнаюся, мерз, боявся холоду. А коли почав «моржувати», — все минуло.
— А входити у крижану воду страшно?
— Я сказав би — важко. Як на мене. Але це було в перші роки. Адже вода взимку — два градуси всього. Але звикаєш, налаштовуєш себе і розумієш — це твоє здоров’я. І тут вже, чи десять морозу, чи двадцять, — просто не відчуваєш…
І тут я показую на валуни, де валяється купа пляшок від спиртного, целофанові пакети, пластмасові стаканчики. Запитую:
— Це, часом, не «моржі» перед запливом?..
— Може, хтось і вживає, — сміється Віктор Іванович, — але зараз серед наших хлопців таких немає! Колись був один — кожен день приходив з «перегаром». Але пірнав у воду і в ній досить довго перебував. Проте, десь він пропав. Не видно.
Потім на річку почали сходитися «моржі». Першим із них до берега крокував Микола Євгенович Паламарчук, директор місцевого коледжу, тому із запитаннями одразу підійшов до нього.
— Займаюся «моржуванням», — сказав він, — із 1997-го року.
— А що спонукало зануритись у крижану купіль? — запитую.
— Якщо відверто, то простуди. Думаю собі, що ж воно таке діється? Треба якось із цим боротися! Ось і вирішив — у холодну воду! Щоправда, спочатку обливався холодною водою. А потім — річка.
— Але ж не кожний через нежить одразу стрибає у крижану купіль…
— Згоден з вами. Однак на той час мені до рук потрапила брошура Порфирія Іванова, про його систему «моржування». Цей чоловік дійсно був феноменом. Коли німці окупували нашу державу, і він опинився в їхніх руках, — не вірили, що ця людина може роздягнутою ходити по морозі. Іванова навіть у лютий мороз фашисти возили на мотоциклі, загрібали у сніг, а йому — хоч би що! Мабуть, саме тому його відпустили живим. У його повчаннях, окрім загартування, є дванадцять правил, основні з яких: любити природу, людей, допомагати їм, давати нужденним, просити пробачення у Природи і Бога за свою, можливо, неправильну, поведінку і обов’язково ­обливатися холодною водою або купатися, де зможеш, бо то є твоє здоров’я! Це — продов­жить твоє життя! Ця система оздоровлення так припала до моєї душі, що я нею просто не міг скористатися. Та ще й цю систему пропагую людям. Але, на жаль, не кожного дня маю можливість побувати на річці. Довго до неї добиратися. Узимку складно. Прогалини надолужую вдома, водою з криниці. Кожен ранок виливаю на себе два відра. А з літа і до пізньої осені — на велосипед і — до річки! А ввечері обов’язково ходжу по снігу. Знаєте, зараз модно стало їздити кататися на лижах десь у Карпати, хоча не бачать «карпат» у себе під носом! Адже яка навколо у нас гарна природа! Ходимо і не бачимо. Нещодавно пробив лижню від пішохідного мосту до «Дружби». Думав, вона не затвердіє. І що?
— Що?
— Немає лижників! Це просто дивує! А раніше лижі — це був наймасовіший вид спорту! Зникає як вид! Я дивуюся тим новоград-волинцям, котрі так мало уваги приділяють собі, своєму здоров’ю, хворіють, а для цього потрібно так мало — лише подружитися з холодною водою. Тож, для мене купелі у Случі чи обливання водою — це не тільки зняття фізичного напруження, а й моральна підтримка, підняття духу, потяг до нових звершень! Ви знаєте, — велика дяка приватному підприємцю Сергію Руденку, котрий організував каток поблизу ринку»Урожай», підтримує і надалі цю ідею. Побільше б таких хлопців у нашому місті! І що прикро, — на річці немає молоді!
— Ви маєте на увазі серед моржів?
— Так!
— Але після нашої розмови, гадаю, до вас молодь потягнеться.
— Дай Боже!
Наступним нашим співрозмовником став Олег Вікторович Мороз, працівник з «Техни», котрий «моржуванням» займається вже майже двадцять п’ять років.
— А як ви наважилися пірнути в ополонку? — запитую.
— Чогось захотілося відчути холоду! — всміхається Олег Вікторович.
— І не пошкодували?
— Абсолютно ні! Але я два дні тілу даю відпочинок.
— Зазвичай, радять обливатися щодня.
— Знаєте, проти природи не попреш. З нею потрібно дружити. Ходжу на річку і обливаюся. Купелі поєдную із кросами, гирьовим видом спорту та іншими. Води не боюся, входжу в неї легко і спокійно. Вода заспокою нервову систему, додає сил, енергії. Менше хворієш простудами. А коли щось причепиться, то швидко минає. Купання у крижаній воді — це вражаючий ефект! Додам, що холодна вода — всім хворобам біда!
А ось що з цього приводу думає Олександр Миколайович Дідовець, спортсмен зі світовим іменем, котрий також брав участь у зимовому запливі:
— Купанням-обливанням займаюся більше тридцяти років. Звикав поступово. Починав ходити на річку з ранньої весни. Спочатку заходив по коліна, потім — до пояса, а потім пірнав уже весь. Плаваю до глибокої осені. Взимку — в ополонку. Коли не виходить прийти на річку — обливаюся вдома. Різні епідемії грипу обминають. А якщо і зачепить щось, то проходить досить швидко і в легкій формі. Практикую контрастні ванни. Так лікував защемлення нерву.
— У крижану воду заходити боязко?
— Боязко виходити!
— Чому?
— Стягує на тілі шкіру. Кожен організм — особливий. Один може пробути у холодній воді десять хвилин, другий — годину і йому нічогісінько. Он, як наш Олександр, купається, наче надворі червень! Тут рекорди не ставляться.
Саме в цю хвилину «моржі» почали заходити у воду. Хто занурювався, хто плавав. Потім чоловіки з червоними тілами почали виходити на берег.
— Яке відчуття? — запитую.
— Чудове! — навперебій бадьоро відказують «моржі». ­Обтираються рушниками, а хто, паруючи тілом, обсихає так.
Проте, найбільше всіх нас здивував Олександр Васильович Карплюк, приватний підприємець. Він на річку прийшов у легкому спортивному костюмі. Роздягнувся до трусів і заходився рибальським знаряддям відколювати від берега кригу. Потім зробив кількахвилинний заплив. Затим знову боровся з кригою. І знову ж таки — черговий заплив.
Коли Олександр Васильович вийшов з води, — підійшов до нього.
— Невже Ви не мерзнете?! — здивовано цікавлюся в нього.
Чоловік небагатослівний. Але скромно відповідає:
— Я — жива людина і, звичайно ж, мерзну. Але у воді можу перебувати довго. Я сьогодні зранку з голим торсом пробіг кілька кілометрів. Почуваюся прекрасно. Особливо після холодної купелі. Як на світ народився! Приплив бадьорості, духу!
— Давно займаєтеся «моржуванням»?
— Недавно. Років три-чотири. Аби не бігати в аптеку за таблетками, вирішив стрибати в ополонку. І не шкодую. Хвороби повтікали.
— Щодня маєте справу з холодною водою?
— На жаль, не виходить. ­Робота така. Але коли, скажімо, не покупаюсь тиждень-півтора, то відчувається. Більше ­мерзнеш.
— А як щодо спиртного?..
— Я ним взагалі не балуюсь. Та й усі «моржі» — теж. Хіба що, хтось чарку може собі дозволити у свята.
— Ви на річку прийшли легко одягненим…
— Я так ходжу всю зиму.
Зрештою, усі вже на березі, витираються, вдягаються. Бадьорі, червоні, веселі.
Олександр Дідовець, усміхаючись, проголошує свій девіз:
— «Моржі» усіх країн — єднайтеся!
А незабаром — Водохреща. В цей день вода набирає великої магічної сили. Варто, як кажуть наші «моржі», цього дня розпочати загартовування. Саме так радять і медики. Взимку холодові рецептори краще реагують на низькі температури. Радять також перебувати у воді не більше 10-15 секунд. Крижана вода знімає нервову напругу та усі негативні емоції. Зимове купання допомагає жити в злагоді із собою, а це, як відомо, — найкраща профілактика всіх хвороб. Попробуйте — не пошкодуєте!