П’ЯТЬ ГОДИН ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ ЧИ ДОБА В «КАТАЛАЖЦІ»?

Що краще — відпрацювати на благо громади певну кількість годин, як то вирішив суд, чи ухилятися і потрапити під арешт, — кожен із адмінпорушників може вирішити сам. Та все ж, переважна більшість — працює. Як повідомив начальник Новоград-Волинського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державного департаменту з питань виконання покарань, майор внутрішньої служби Ігор КАМЕНЧУК, упродовж 2010-го року ними отримано 584 рішення суду стосовно осіб, на котрих накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт. Повністю відпрацювали визначені судом години 560 чоловік, із них 303 — це жителі міста.
Для тих, хто ухилявся від виконання робіт, а це — 11 чоловік, громадські роботи замінили на адмінарешт. Причому, кожні 5 невідпрацьованих годин дорівнюють одній добі під замком.
Як розповідає Ігор Каменчук, очолюваний ним відділ співпрацює із 48 місцевими організаціями. Це — комунальні підприємства, ОСББ, школи й дитсадки. Тут робота знайдеться завжди — прибрати територію, пофарбувати, щось кудись перенести... Тим більше, якщо робоча сила — дармова.
— Якби до нас не направляли цих людей, то я не уявляю, як би ми змогли виконати увесь об’єм запланованих робіт, — коментує співпрацю з кримінально-виконавчою інспекцією голова правління й керуючий будинками ОСББ «Містечко «Морське» Володимир СЕЛЕЗНЬОВ. — Протягом минулого року у нашому ОСББ відпрацьовували 68 осіб. Фарбували під’їзди, скошували траву (двічі — територію понад 13 гектарів), встановлювали дитячий майданчик тощо. Ми порахували, що виконана ними робота, загалом еквівалентна праці двох штатних одиниць упродовж року. Тобто — майже 30 тисячам гривень.
— Варто відзначити, що серед тих, хто «проштрафився», нерідко є гарні спеціалісти, котрі добросовісно виконують поставлене їм завдання. Хоча, звісно, кожна людина працює по-різному. Тим більше, що робота — неоплачувана і не на добровільних засадах, — продовжує керівник ОСББ.
Який саме вид покарання обрати за те чи інше адміністративне правопорушення, — вирішує тільки суд. Крім громадських робіт, про які йде мова, може бути штраф, а для водіїв — позбавлення права керування автотранспортом на певний період. Останнього, судячи з розмов, бояться найбільше. Штрафи теж бувають на такі суми, що «потягнуть» не всі. Тому відпрацювання для багатьох залишається найбільш прийнятним варіантом, якщо вже так склалося, що «попався».
— Їхав напідпитку… Думав, недалеко додому — проскочу. Та, спинили… — неохоче розповідає чоловік середніх літ, котрому доручили фарбувати у під’їзді багатоповерхівки. — Тепер ось мушу відробляти. Ще якихось двадцять годин лишилося…
Двадцять годин — це, щонайменше, на п’ять днів. Адже законом передбачено, що подібні відпрацювання можуть тривати не більше чотирьох годин на добу у вільний від основної роботи або навчання час. Для неповнолітніх — не більше двох годин.
— Із 1 січня цього року набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні порушення. Відповідно до них, — чотири статті доповнено адмінстягненням у вигляді громадських робіт, — розповідає про нововведення Ігор Каменчук. — Раніше до нас направляли рішення суду тільки щодо порушників правил дорожнього руху. Здебільшого (понад 90%) — це були водії, котрі керували транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння. Відтепер, якщо вирішить суд, то відпрацьовувати доведеться за дрібне хуліганство, вчинення насильства у сім’ї, розпивання пива, алкогольних і слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або появу у громадських місцях у стані сп’яніння (вчинені особою, котра двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню та такі порушення), а також за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції чи члена громадського формування з охорони громадського порядку.
Цікаво, що певні «перетрубації» невдовзі очікують не тільки на порушників, а й на тих, хто слідкує й контролює за виконанням покарань. У грудні минулого року Указом Президента України Державний департамент України з виконання покарань реорганізовано у Державну пенітенціарну службу України (від латинського «poenitentia» — «каяття»). Зміни «нагорі» поки ще не встигли поширитися на місця. Та працівники відділу кримінально-виконавчої інспекції до них уже готуються.