У ПОЛІСЬКОМУ СЕЛІ ЖИВУТЬ ТЕЗКИ АМАДЕЯ МОЦАРТА ТА ЕМІЛЯ ЗОЛЯ

СІМЕЙНИЙ КРЕАТИВ ПОДРУЖЖЯ З ВАРВАРІВКИ
Екзотичні імена завжди в моді. Нарікаючи дитину найменням з «родзинкою», батьки тим самим програмують оригінальну долю для свого чада — не секрет, що ім’я так чи інакше впливає на людське життя. Втім, якщо намудрувати пару-трійку нестандартних імен не надто й складно, то, чим далі — завдання ускладнюється.
Подружжя Кізюк з Варварівки із цим завданням успішно справляється. Більше того, своїм оригінальним підходом до називання дітей Наталка й Сергій привчили односельчан до такого роду екзотики. Постаралися, як кажуть, на славу: Амадей, Еміль, Любим, Фаїна і Карим — кожне з імен їх дітей має ефект «бомби».
— Мені завжди подобалися цікаві імена, — розповіла мама Наталка. — Тому, народивши першого сина, взялася втілювати омріяне — назвала хлопчика Амадей. У РАЦСі записувати не хотіли, казали, що підросте, — все одно змінить ім’я, проте я наполягла.
Друге дитинча у молодій сім’ї з’явилося на світ одразу за першим — хлопчика назвали Емілем. З другої спроби до вигадливої мами долучився й татко — креатив запалив обох. Звісно, хотілося ще й дівчинку — для неї збиралися підібрати не менш цікавеньке ім’я. Але дівчинка «пропустила» вперед ще одного хлопчика — народився... Любим.
— Взагалі я мріяла про двох, від сили — трьох дітей, — посміхається Наталка у відповідь на моє запитання, чи уявляла вона себе багатодітною матір’ю. — Але Бог дав нам п’ятьох, і ми з чоловіком щасливі від того. Коли йшла з пологового будинку із третьою дитинкою, медичний персонал пожартував, мовляв, продовжуйте «тримати марку». Тому, народивши згодом дівчинку, дали їй ім’я Фаїна. У нашому селі це вже навряд чи когось дивує, звикли…
Кажуть, ім’я впливає на характер. Все ж переконатися у цьому молодим батькам ніяк не вдається — нема із ким порівняти дітей, бо таких імен, як у них, вони практично не зустрічають. Сьогодні найстаршому хлопчикові Амадею — десять років, його невипадково називають у школі Моцартом — бути тезкою всесвітньо відомого композитора почесно. Найменшому, останньому синочкові Кариму, — лише десять місяців. 31-річні батьки — Наталка і Сергій — не схожі на типових багатодітних батьків, які у нашій уяві постають здебільшого обтяженими й засмученими проблемами. Вони рухливі, симпатичні, молоді й не нарікають на труднощі.
Прийшовши до нас у редакцію, струнка і запальна Наталка, відверто кажучи, вщент зруйнувала стереотип про багатодітну матір — одразу й не збагнеш, що вона народила і виховує п’ятьох діточок. Навіть, попри те, що годувальник-чоловік — на заробітках у Києві, і займатися вихованням жінці допомагає лише хвора мати. Зрозуміло, що клопотів у цій родині — більше, аніж вистачає, але з усього видно, що ці клопоти — приємні.
— Знайомі кажуть, що свою малечу одягаю краще, аніж ті, хто має одну-дві дитини, — не без гордощів говорить мама. — Дивуються: а як ви справляєтеся, де кладете їх спати? Відповідаю, що ми — одна сім’я, тому й справляємося, бо разом. Так, із житлом маємо проблеми — живемо у мами в селі. Перебуваємо на квартирній черзі у Новограді, збираємося стати в чергу на отримання молодіжного житла. До декрету я працювала бухгалтером у лікарні, тож мрію жити і працювати у місті. Насамперед для того, аби дати дітям якомога більше можливостей для розвитку.
Гідні приклади серед багатодітних родин є, попри проблеми, через які більшість подружніх пар не наважуються мати більше дітей. Бо тим, хто наважується, годі розраховувати на серйозну державну підтримку, хоч її політика у цій галузі останніми роками покращилася.
Сьогодні у Новоград-Волинському районі проживає 693 багатодітні родини, 185 жінок отримали почесне звання «Мати-героїня», ще 383 подання на присвоєння звання направлено у відповідні служби. Вимоги до героїнь держава висуває серйозні: потрібно не просто народити і виховати п’ять і більше дітей, усі члени родини повинні позитивно характеризуватися, а багатодітна мати, окрім іншого, має бути, як йдеться у Положенні, — «зразком для жіноцтва».
Відповідати цим вимогам в умовах сьогодення непросто. Що там казати — у таких селах, як Варварівка, вже давно забули про дитячі садки, навіть школу тут збираються закривати через малу кількість школярів. Народжувати за подібних умов — це, без зайвого пафосу, — геройство, тож звання Мати-Героїня — символічне у всіх відношеннях. Наталка Кізюк наразі цього звання не має. Згідно з українськими законами, найменша дитина повинна досягти восьми років, аби її багатодітну матір удостоїли почесного звання…
Поспіхом у підтримці тих, хто цього потребує найбільше, наша держава ніколи не відрізнялася. Тому реалії говорять краще за будь-які цифри і звіти чиновників. Село залишається показовим каталізатором у цьому питанні — це колись багатодітні сім’ї були тут закономірним явищем. Тепер, говорить Наталка Кізюк, вона — єдина молода мати у Варварівці (!), котра має багато дітей…