«НАША ПРОФЕСІЯ СТВОРЮЄ ЛЮДЯМ НАСТРІЙ»

За непростих економічних часів так вже складається, що галузь культури, у більшості випадків, фінансується по залишковому принципу. І тому нині, наприкінці березня, коли працівники галузі культури відзначають своє професійне свято, ми звернулися до завідуючої відділом культури міськвиконкому Л.П.ГАММИ із таким запитанням:
— Людмило Петрівно, часто доводиться чути думку, що коли недостатньо хліба, то людям — не до видовищ, інакше трактуючи, якщо маємо проблеми в економіці чи в інших галузях, то культура у нас зазвичай фінансується по залишковому принципу, а чи можна говорити про те, що люди за таких умов менше відвідують ті чи інші заходи, котрі відбуваються у нашому місті в галузі культури?
— Я ніколи не погоджувалася з такою постановкою питання, бо за всі роки моєї роботи в культурі (а я працюю в цій галузі з 1978 року і маю право це говорити), завжди були, є і залишаються люди, у яких духовні цінності перебувають на першому місці. У нас в Новограді-Волинському є постійні глядачі, і їх далеко не одиниці. Вони чекають наших програм і запитують: чому ми не проводимо той чи інший захід, який вони звикли вже відвідувати. Я рада такій небайдужості, бо це означає, що ми — недарма живемо, що наша робота — потрібна людям.
Коли ми говоримо про такий складний жанр, як театр, то відзначаємо, що у нас жодного разу не пустували зали під час вистав, навіть на прем’єрах. У нас є глядач, який вже заздалегідь налаштований на позитив, бо він приходить із квітами для акторів і режисера. Це означає, що місто як було театральним, так і залишається таким. Це дуже приємно.
Радує те, що в Новограді-Волинському є потреба не тільки в організації і проведенні розважальних заходів і шоу-програм. У нас просять проводити концерти класичної музики. Ми раді, що в нашому місті при музичній школі працює народний ансамбль камерної музики «Класік», яким ми пишаємося. Так, нещодавно, коли святкувалося десятиріччя цього колективу, нам в обласному управлінні культури сказали, що таких колективів на Житомирщині — одиниці. Отже, маємо чим гордитися.
При Музеї родини Косачів працює літературно-музичний салон, яким керує Ліна Наумець. Тут часто можна послухати музику, яку виконує цей колектив, а любителі поезії можуть послухати вірші. Ми зробили це не просто так, а тому, що людям це потрібно.
Наші заходи відбуваються переважно по неділях, бо ми зорієнтовані на всі категорії слухачів. Адже недільний день — це день духовний. Зранку прийнято відвідати храм, а по обіді, будь ласка, — до нас. Це вже традиційно, що неділя — це день, коли проходять всі заходи.
До речі, нещодавно до нас приїздив начальник обласного управління культури Юрій Григорович Градовський і побачив чергу до каси. Здивувався: «То ви ще й квитки продаєте?» Так, у той час, коли Палаци культури в багатьох містах порожні, — ми продаємо квитки, бо наші заходи і програми мають попит, мають свого глядача. Інша справа, що переважна більшість приходить за квитками у день заходу, тому й виникають черги до каси. Ніхто, до речі, не осуджує цього, бо ціна квитків доступна, бо ці кошти йдуть на підтримку колективів, на підтримку Палацу культури. Адже кожен захід хочеться зробити більш видовищним, цікавішим — для цього потрібні кошти, і не завжди вистачає бюджетного фінансування.
— Людмило Петрівно, а як загалом цього року доводиться галузі культури в Новограді-Волинському?
— Якщо говорити загалом про галузь, то треба сказати, що певних успіхів ми досягли. Це стосується і творчих питань, і питань господарського характеру. Насамперед, є зрушення в приведенні до порядку нашої матеріальної бази, хоча не все складається так, як хотілося б, і, насамперед, проблеми виникають від недостатнього фінансування, що заважає нам реалізувати всі наші плани, але потихеньку ми таки рухаємося вперед.
Так, на минулому тижні ми відкрили нове приміщення художньої школи — по вулиці Соборності, 47, у приміщенні колишнього готелю «Полісся». Набагато кращі умови отримали і вчителі, і учні, бо в тому приміщенні, яке ми перестали експлуатувати і закрили його рішенням комісії, все руйнується і нічого з цим не можна зробити. Нове приміщення значно краще, але ми розуміємо, що це не вирішення проблеми, ми себе поки що тільки заспокоїли.
Дуже вдячні міському голові Володимиру Івановичу Загривому за те, що він погоджується з нами, — приміщення треба не підшукувати, не переоблаштовувати під потреби музичної школи, а потрібно будувати нове, типове, у якому відкривати школу мистецтв. Новоград-Волинський давно вже заслуговує на такий об’єкт. Звісно, нереально закрити це питання тільки бюджетними коштами. Швидше за все, це будуть залучені кошти. Маємо надію, що, можливо, це будуть інвестиції.
Як би там не було, але нам потрібно в місті мати таке приміщення. Бо існує проблема і з художньою школою, що вже багато років орендує приміщення, і умов для забезпечення нормального навчального процесу там практично немає. Вони просто підлаштовуються під те, що є на сьогодні.
Тут варто зазначити, що є вже проектне бачення майбутньої школи мистецтв, і маємо надію на те, що ці плани будуть реалізовані.
Палац культури у нас на сьогодні теж начебто має і гарне приміщення, ми його підтримуємо і ремонтуємо, але є великі проблеми. Насамперед, — це необхідність ремонтувати покрівлю, будівля постійно потерпає від вологи. Хочу сказати, що вже прийняте рішення і закладені в бюджеті кошти на виготовлення проектно-кошторисної документації на заміну покрівлі, і сподіваємося, що ця робота вже розпочнеться у наступному році.
Колись ми раділи, що вже маємо приміщення, де буде розміщений краєзнавчий музей. Нагадаю, що рішенням сесії міської і районної ради було виділене приміщення колишньої в’язниці під облаштування краєзнавчого музею. І знову ж таки не маємо достатньо фінансування, щоб облаштувати там музей. Проте це питання не закрите, навпаки — з приходом у міську раду нового керівництва, воно розглядається по-новому. На тому тижні у мене була зустріч із першим заступником міського голови Миколою Григоровичем Усенком, і разом з директором краєзнавчого музею Оленою Миколаївною Жовтюк ми це питання обговорювали і поставимо його — як одне з пріоритетних питань у галузі культури.
Досить стало у нас працює бібліотечна система, хоча там теж є проблеми з фінансуванням, бо і фонд застарілий, він дуже повільно поновлюється за рахунок тих коштів, що надходять за рахунок платних послуг самої бібліотечної системи. І, крім того, у нас не всі бібліотеки мають нормальні умови для існування. Ми просто намагаємося підтримувати їх. Це і перша філія на «Дружбі», і філія третя, на «Смолці», і край необхідно проводити ремонтні роботи в центральній бібліотеці, що розміщена в Палаці культури. Адже це приміщення в наступному році матиме вже сорок років від дня відкриття. Ми радіємо з того, що маємо гарну бібліотечну мережу, яка не скорочується, активно працює.
Музей родини Косачів працює більш-менш без проблем, хоча проблемою залишається закінчення облаштування експозиції.
Є проблемним об’єктом кінотеатр — він у нас на балансі і експлуатується не як кінотеатр, ми його здаємо в оренду вже більш як 15 років, бо з бюджетних коштів неможливо утримувати таку велику споруду. Водночас хочу похвалитися тим, що два тижні тому ми відкрили, презентували місту малий кінозал, відновили його роботу, дякуючи приватному підприємцю Руслану Власюку. Руслан десь два роки тому вперше прийшов до нас і запропонував своє бачення відновлення роботи кінозалу, де люди будь-якого віку можуть забезпечити собі ось такий відпочинок — перегляд кінофільмів не у себе вдома на телеекрані, а вже на великому екрані кінозалу, адже це абсолютно нові емоції, абсолютно інше сприйняття одного і того ж кінофільму. Тож ми дуже раді цій події і маємо надію, що кінозал стане популярним місцем відпочинку серед новоград-волинців.
— Людмило Петрівно, творчість, як відомо, — це постійний пошук чогось нового і цікавого. Що б ви могли відзначити як нове, цікаве і особливе, що цього року відбулося в нашому місті в галузі культури?
— Всі працівники нашої галузі — весь час у пошуку нових форм та методів роботи, намагаються сьогодні працювати краще, ніж це було вчора. Хоча виступати конкурентом до різних телевізійних програм та шоу дуже складно, — складається враження, що глядач ними вже просто перенасичений.
Розважальні програми проходять у Міському палаці культури. У нас вже є традиційні міські конкурсно-розважальні програми, які збирають щоразу переповнені зали: «Міні-міс», «Супер дівчина» і «Міні-лицар» та «Містер Ікс».
Але глядачеві хочеться чогось нового. Одним із таких заходів, до прикладу, має бути «Звягельська хвилина слави», де хочемо зібрати всі вікові категорії талановитих людей і провести щось типу того, що демонструється на СТБ. До речі, СТБ запропонувало нам провести в місті відбіркову програму, у квітні-травні, де буде не менше сорока учасників.
Наші працівники шукають форми програм і для більш старшого покоління. А серед тих, що вже діють, — це танцювальні вечори з духовим оркестром. Минулого року їх відбулося декілька — на жаль, зал не був переповнений, але, можливо, замало ці програми були розрекламовані, і багато хто про них просто не знав. Будемо і над цим працювати.
Бібліотеки міста дуже гарно проводять роботу з читачами у форматі різних конкурсів, вікторин, тематичних вечорів. Вже три роки поспіль проходить загальноміське свято книги. Це відбувається традиційно в День захисту дітей — всі, хто любить книгу, хто захоплюється саме таким відпочинком, можуть взяти участь у цьому заході. Приємно було довідатися, що у нас є такі сім’ї, і вони не поодинокі, де люди надають перевагу не пасивному сидінню перед телеекраном, а саме — книзі.
Бібліотечна система вже втретє взяла участь в організації такого конкурсу як «Бібліоміст» — з використанням вільного доступу до Інтернету. І в цьому році ми стали переможцями обласного конкурсу. Нам потрібно облаштувати наші бібліотеки — в першу чергу, центральну, №2 (на Пархоменка) і №5 (для юнацтва, по вулиці Житомирській) — і незабаром ми матимемо змогу отримати додатково ще 15 комп’ютерів та множильну техніку.
— Радує те, що бібліотеки знову стають осередками духовності, що вони, наперекір всьому новомодному, не залишаються порожніми...
— Знаєте, дійсно, чомусь часто побутує думка, що бібліотеки — це вже не сучасно. Але, у звязку з тим, що тепер ще не у всіх є можливість вільного доступу до Інтернету, то ця послуга має гарний попит. І настільки збільшилась кількість відвідувачів бібліотек, що ми навіть не можемо вже помістити їх у ті приміщення, які маємо. Адже у нашому місті немає жодного типового бібліотечного приміщення, а всі прилаштовані там, де була така можливість. Але і цьому, як то кажуть, раді і зберігаємо.
— Людмило Петрівно, одним із найбільш масових свят вже кілька десятиріч залишається свято літератури і мистецтва «Лесині джерела» — саме воно розповідає про наше місто не лише на теренах України, а й всьому світові. Цікаво було б дізнатися: коли і як цього року будуть проводитися «Лесині джерела»?
— У січні було прийняте рішення виконкому про проведення в цьому році свята «Лесині джерела» і затвердження оргкомітету. Дату затвердили 29,30 і 31 липня. Тобто, ми повернулись до тих традиційних дат, з яких починали. Цього року — свято ювілейне, проходитиме в 25-й раз, чим ми всі пишаємося. Жодного року не було перерви, хоча звучали пропозиції, що можна було б його робити раз на два роки. Але на цю пропозицію не погодилися.
У співфінансуванні свята бере участь Міністерство культури — ми запросили цього року серйозну суму і чекаємо, що нам її або підтвердять, або, хоча б не дуже, скоротять, адже ювілейне свято має бути особливим. Вже винесено і затверджено засіданням виконавчого комітету проект програми — це такий своєрідний кістяк. Це означає, що надалі програма може бути доповнена, розвинута. Ви ж розумієте, що це — творчий процес, і ніколи так не буде, щоб сьогодні його затвердити і не вносити вже ніяких змін. Тобто, ми вже почали працювати — активно діє постановчо-режисерська група, вже визначений режисер свята — Микола Іванович Мартинюк. І на цьому етапі міський голова Володимир Іванович Загривий вже зустрічався із заступником міністра культури Вікторією Миколаївною Лісничою, а на наступному тижні планується зустріч з міністром, відповідно саме до програми свята. Чекаємо багато гостей, але з цього приводу більш конкретніше можна буде говорити ближче до зазначеної дати.
— Людмило Петрівно, напередодні свята, що б ви хотіли сказати, що побажати своїм колегам?
— Хочу з великим задоволенням привітати всіх із Днем працівників культури та аматорського мистецтва. Так складається, що святкуємо ми свій професійний день у прекрасну незабутню пору — і хочеться, щоб ця весна назавжди залишалася в наших серцях. Життя — непросте, але маємо бути оптимістами і розуміти, що саме наша професія створює людям настрій, дарує їм нові емоції, враження, почуття і відчуття. Тому щиро зичу всім творчого натхнення, здоров’я, успіхів у всіх починаннях.
— Дякуємо, колектив нашої газети приєднується до цих вітань!