ПОМИНАННЯ 19/2011

15 травня минає 9 днів, як пішов за обрій життя дорогий батько, дідусь Зігмунт Августинович ЗАГУРСЬКИЙ

Тихо згасла свічка і догоріло життя доброго, трудолюбивого батька, дідуся, людини прекрасної душі. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Нехай свята земля береже твій вічний спокій.

У глибокій печалі родина Войцехівських

15 травня — рік світлої пам’яті нашого дорогого, лагідного, працьовитого, коханого чоловіка, татуся та дідуся Григорія Григоровича ПОЛЮХОВИЧА

Спи спокійно, рідненький наш! Нехай твій вічний сон Господь оберігає, а душі твоїй буде вічний спокій, тепло і сонячно у Царстві Небеснім. Низенько вклоняємося тобі, татусю, і завжди будемо пам’ятати, любити, згадувати і молитися за тебе Всевишньому!

У глибокій скорботі дружина, син, дочка, зять, онуки

12 травня минає рік, як пішла з життя Валентина Василівна РОМАНОВА

Здається нам, що ти в дорозі,

Що скоро станеш на порозі.

Не хоче серце з цим змиритись,

Що в очі вже не подивитись.

Молитва хай дійде до тебе,

Щоб рай був там тобі на небі,

А пам’ять на землі зоріла.

Царство Небесне,

Вічний спокій душі твоїй.

Хто пам’ятає, — пом’яніть,

Хто забув, — згадайте.

Вічно сумуючий чоловік Олександр Стопичев, сестра, племінники, онуки

13 травня минає 40 днів, як перестало битися серце найріднішої нам людини Анатолія Євгенійовича БАРТЕНЄВА

Життя, як промінь, пролетіло,

Тепер ти вічно в Небесах!

Але назавжди буде пам’ять,

Любов — в серцях і сум — в очах!

Вічно сумуючі дружина, дочка, зять, онуки

11 травня минуло 40 днів, як перестало битися серце дорогого батька, чоловіка, дідуся, дядька Андрія Петровича КАРПІНСЬКОГО

У час жалоб — опочивання

Від справ людських, од метушні

Лети, душа, до осявання

В святу красу у далині.

Прийми її, наш Боже правий,

Пробач гріхи і сили дай,

І освяти у сяйві слави,

Відкрий небесний світлий Рай!

Зверши душі перетворіння

У світ веселок висоти,

У досконалість вознесіння

На вишній путь, де вічний Ти!

Рідні

13 травня — 40 сумних днів, як на 59 році життя перестало битися серце Валентини Фадіївни ПШЕНИЧНОЇ

Горбок землі мовчить, як все довколо, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи ні твою радість, ні твою печаль. Нема тебе, хоч скільки хочеш клич. Рідненька, як важко без тебе, без твоєї мудрості, доброти, любові. Серце обливається кров’ю, щемить душа за твоєю ласкою, усмішкою, доброю порадою. Сонце світить, цвітуть, розквітають квіти, які ти так любила, але це вже тобі не побачити. Пробач, що не вдалося тебе врятувати. Будемо завжди пам’ятати, згадувати, любити. Ти завжди будеш у пам’яті нашій. Земля тобі хай буде пухом і вічне Царство в Небесах.

Сумуючі чоловік, син, невістка, внучки, дочка, зять, внуки