ЯКІ Б НЕ БУЛИ СТАТКИ В РОДИНІ, А КАНІКУЛИ – ЗАВЖДИ НЕЗАБУТНІ!

Літо — весела, сонячна та радісна пора.
Особливо — для дітвори, адже з першими червневими днями розпочинаються такі очікувані та довгождані літні канікули. Попереду — цілих три місяці розваг та відпочинку, теплого сонця та лагідної води, ціле море нових вражень, друзів, цікавих поїздок. І чим спекотнішими стають ці останні травневі дні, тим нетерплячіше крутиться за шкільними партами малеча, занепокоєно позираючи за вікно — ну коли вже, коли можна буде весело і безтурботно побігати по зеленому моріжку, осідлати улюбленого велосипеда і вирушити в подорож за невідомим і таємничим.
Однак не всі родини мають можливість влаштувати дітворі цікавий і змістовний відпочинок.
Сонячного травневого дня ми навідалися до школи-інтернату, де навчаються діти з сімей, що потрапили в кризову ситуацію. Нині ці сім’ї називають так досить делікатно, а кілька років тому іменували «неблагополучними», маючи на увазі, що хтось із батьків зловживає ­алкоголем чи «сидить на голці» або ще через цілий ряд причин діти не мали сімейного затишку, відповідного догляду. Досить часто таких батьків позбавляють батьківських прав, і їх діти отримують статус сиріт. Тоді цих учнів вже відправляють з Новограда-Волинського до інших спеціалізованих шкіл-інтернатів.
Звісно, не всі учні інтернату мають «неблагополучних» тата чи маму. Дуже часто, особливо в наш непростий кризовий час, батьки просто не мають змоги самостійно забезпечувати власних дітей. Тому протягом навчального року вони проживають і навчаються в школі-інтернаті, де перебувають на повному державному забезпеченні — одяг, харчування і все найнеобхідніше оплачується державним коштом.
Однак навчальний рік завершується, школа-інтернат на літо припиняє свою роботу — діти повертаються додому. Куди і в які умови, — це вже інше питання. Для більшості з цих дітей мова про літній відпочинок і дозвілля просто не йде. Якщо батьки не мали коштів утримувати їх протягом навчального року, то і влітку ситуація не покращиться. Аби не гірше.
Якось довелося мені розговоритися на цю тему з жінкою літнього віку, котра проживає в селі, власні діти давно порозліталися з домівки досить далеко і навідуються зрідка, а так хочеться почути в хаті веселі дитячі голоси! Проживають вони з чоловіком у селі, в дуже гарній місцевості і цілком могли б запросити до себе на літній відпочинок хлопчика чи дівчинку з інтернату, але чи є така можливість?
З цим питанням ми звернулися до директора Новоград-Волинської школи-інтернату Марії Іванівни ШВЕДЮК і отримали наступну відповідь:
— У нашій школі проживають і навчаються «батьківські» діти. Звісно, це не зовсім звичайні родини, а такі, що потрапили в «кризову ситуацію». Думаю, що багато хто згодився б на таку пропозицію, але це вже вирішуємо не ми, а батьки дітей.
Нині у нас майже 200 учнів з усіх куточків Житомирщини. Діти навчаються до 9 класу включно. Вони — на повному державному забезпеченні і навряд чи більшість із них зможуть вдома так харчуватися, як у нас, а про поїздки на море можуть мріяти тільки одиниці.
Маючи нагоду, хочу сказати, що наш навчальний заклад також отримує благодійну допомогу від християнської місії — це подарунки дітям до різних свят, а також на канікулах частина дітей може відпочити у літніх дитячих таборах цієї місії, де прекрасне забезпечення і цікаве дозвілля.
— А приватні підприємці часто виявляють бажання допомогти інтернату?
— Одиниці. Але такі люди просять не розголошувати їх прізвищ, бо роблять добрі справи не заради самореклами. Однак мені хотілося б назвати серед них місцевого підприємця Михайла Махінова, а також велику допомогу ми отримуємо від Народної Партії, від депутата обласної ради П.М.Литвина.
— Маріє Іванівно, нині всі випускники міських шкіл живуть в очікуванні випускного вечора. А як відбувається такий захід у вашій школі?
— Оскільки у нас випускаються учні 9-х класів, то випуск наш не такий гучний і велелюдний. Проте і у нас є святковий обід та урочистості.
— А куди ж після 9-го класу йдуть ваші випускники?
— У кожного — свій вибір, але багато хто вступає до професійних училищ і ліцеїв, де можна відразу здобути ту чи іншу професію і починати заробляти власні кошти.
До випуску залишилися лічені дні. А нині в коридорах школи інтернату вельми людно — хтось повертається з уроку фізкультури, хтось із з цікавістю розглядає тематичну виставку, а зграйка дівчаток щось весело щебече на подвір’ї — оченята весело блищать, лунає дзвінкий сміх. Адже незабаром літо, канікули — і які б не були статки в родині, — літній відпочинок завжди незабутній. А, можливо, знайдуться благодійники, які зможуть подарувати цим дітям увагу, тепло та піклування саме на час літніх канікул? Питання, як то кажуть, — риторичне.