ПІДКОРЕНІ ПЕРШІ ВЕРШИНИ НАВЧАННЯ

Ганна УДОВЕНКО, гімназія:

— Повернувшись з Америки, я думала: яким буде моє життя в новому класі? Я анітрохи не шкодувала про те, що залишилася в школі ще на рік. Я надзвичайно вдячна моїм вчителям, класним керівникам, однокласникам, рідним за їхню підтримку, дружбу та любов. Ще з дитинства я бачила себе юристом. Адже добро, честь, справедливість, — невід’ємна частина хорошого юриста.

Олександр ЛЕТУШЕВ, гімназія:

— Мені радісно і водночас сумно через те, що я закінчив школу. Вона стала для мене другою домівкою. Я ніколи її не забуду. У майбутньому планую стати лікарем. Це дуже важлива професія, хоча в Україні її не цінують.

Юлія ДІДИК, гімназія:

— 11 років промайнуло, як один день, і, нарешті, я — випускниця. Тепер переді мною відкрито безліч дверей, залишилося лише здати тести, вступити до ВНЗ та втілювати свої мрії в життя.

Аліція ІЩУК, гімназія:

— Ось, нарешті, для кожного з нас пролунав останній дзвоник, на якого ми чекали 11 років. Але, як не дивно, мене починають охоплювати почуття суму і ностальгії за дитинством, адже попереду чекають написання ЗНО, вступ до ВНЗ та складне доросле життя. Своє майбутнє я планую пов’язати з міжнародною економікою і досягти неабияких успіхів.

Олександр АНДРОЩУК, ЗОШ №2:

— За одинадцять років навчання в школі я встиг її полюбити. Дуже сумуватиму за своєю рідною школою і однокласниками, тому що з ними я провів найкращі роки свого життя. Дякую школі та вчителям за знання, які я отримав. У майбутньому хочу стати програмістом, тому що бачу для себе перспективи у цій професії.

Аліна ЦЕХОВСЬКА, ЗОШ №2:

— Я дуже любила, люблю і буду любити свою рідну школу. За 11 років я звикла до неї і до своїх однокласників, тому дуже шкода розлучатися з ними. У майбутньому планую освоїти професію менеджера готельно-ресторанної справи та туризму.

Валентина ГЕМБАРСЬКА, ЗОШ №2:

— Дуже сумно прощатися зі школою. Але життя продовжується. Попереду — нові обрії та горизонти. Задля цього ще потрібно вчитися, отримувати вищу освіту. Я б хотіла працювати в галузі інформаційних технологій, рекламного бізнесу. Це творчі професії, і вони дають людині великий простір для самовираження. Щиро всім бажаю успіху!

Ольга МАКСИМЧУК, ЗОШ №2:

— За 11 років я дуже полюбила свою школу і однокласників. Тому буду сумувати за всіма. У майбутньому я планую освоїти професію юриста. І дуже надіюся, що з усіма я ще зустрінусь.

Ольга ЧИЖ, ЗОШ №2:

— Закінчила школу зі срібною медаллю. Швидко пролетіли шкільні роки і прощаємося зі школою. Мрію стати дизайнером.

Інна ТУРОВИЧ, СШ №4:

— Ось так непомітно промайнули 11 років нашого шкільного життя. За цей період були у нас і злети, і падіння, і радості, й турботи. Але все це вже позаду. Я безмежно вдячна моїм батькам та рідній школі за те, що виховали мене такою, яка я є. Не знаю, що буде з нами в майбутньому, але я впевнена, що все залежить від нас самих.

Зінаїда ГАЙДАЙЧУК, СШ №4:

— Ми переступили поріг шкільного життя. Ці одинадцять років були особливими для кожного з нас. Школа заклала фундамент, основу всіх починань. Я дуже вдячна всім вчителям та батькам за те, що саме завдяки їм я досягла успіхів у різних напрямках діяльності. Своє майбутнє я хочу пов’язати з іноземними мовами та повернутися до рідної школи, в рідне волинське містечко, до батьківської хати.

Іван КИРИЛЮК, СШ №4:

— Цей останній рік навчання був особливим для нас, випускників. Тому хочеться подякувати вчителям за все те добре, мудре, вічне, що вони сіяли в наши юних серцях. Хочу використати всі здобуті у школі знання для того, щоб вступити до ВНЗ і згодом працювати в галузі інформаційних технологій. Всім випускникам бажаю успіхів на життєвих дорогах і досягнення мети!

Людмила КРУЛІКОВСЬКА, СШ №4:

— Звісно, як і всі випускники, я буду сумувати за своєю школою. Дуже вдячна вчителям за те, що вони мене навчили, що вклали багато любові та знань. У майбутньому прагну розвивати економіку нашої країни та приносити користь. Хочу побажати всім випускникам, щоб їх мрії збувалися, школі — процвітання.

Ірина РОЇК, СШ №4:

— Як тяжко залишати свою рідну школу, де твоє серце і дитинство. Я щиро люблю свою школу. Моє життя — це цілий вир, у який вмістилося дитинство і школа, яке було б нудним та безрадісним, якби не було поруч наших вчителів, надійних товаришів, відмінних порадників. Я мрію вступити в Острозьку академію. Прагну прославляти лесин край. Я щиро вірю, що досягну своєї мети.

Антон ГЛАДУН, СШ №4:

— Юність — це найкраща пора у житті, і починається вона у школі. Але настав час прощатися з нею. Пройдуть літа, у кожного з нас буде своя життєва дорога, але при згадці про школу, дивний промінь прекрасних спогадів торкнеться наших вуст і очей. Велика дяка вам, дорогі вчителі, за вашу нелегку працю! У майбутньому хочу стати правозахисником, суддею, аби здобутими знаннями допомогти у становленні незалежної правової держави.

Юлія БОРШОВСЬКА, СШ №4:

Школа — це мій рідний дім. Всі ці роки були прекрасними та незабутніми. Сподіваюся, що ми будемо часто зустрічатися з друзями і згадувати чудові моменти шкільного життя, безтурботного дитинства. Я мрію стати студенткою університету, закінчити його, отримати улюблену професію і реалізувати себе як особистість.

Світлана ПОЛІЩУК, ЗОШ №6:

— Дуже пишаюся навчальним закладом, який закінчила, оскільки педагогічний колектив та директор школи Наталія Миколаївна КИРЧУН — це чудові люди, котрі дали мені гарну освіту. На даний момент основною метою є добре здати ЗНО і вступити до ВНЗ на факультет журналістики, менеджменту, а у майбутньому — стати спеціалістом високого рівня. Усім, хто продовжує навчатися у школі, бажаю наснаги, сил, терпіння.

Вікторія ЗАБАШТА, СШ №4:

— Я хочу подякувати всім вчителям четвертої школи, котрі прийняли мене, як рідну, дали можливість повірити в себе, розкрити свій потенціал. Також дуже дякую своїм батькам, котрі дали мені гідне виховання. Я мрію про те, щоб доля дала мені шанс знайти професію, яка б розкрила усі мої таланти і приносила користь суспільству.

Вікторія МЕЗЕНЦЕВА, СШ №4:

— Як довго ми йшли до цього дня, останнього дня закінчення школи. Шлях здавався доволі нелегким, проте усі труднощі — позаду. Тепер ми гордо називаємо себе випускниками. А допомогли нам у пошуках свого «Я» наші улюблені вчителі, за що їм велика дяка та уклін. Тепер переді мною постає ще важча дорога. Я мрію стати журналістом і вирости людиною з великої літери, щоб стати гордістю батьків та рідного містечка.

Олександр ТЕРЕЩЕНКО, ЗОШ №6:

— Мрію стати економістом. Веселий, завзятий, життєрадісний, відповідальний, постановник багатьох музичних номерів у класі, брав активну участь у житті класу.

Ірина ШЕВЧУК, ЗОШ №6:

— Я дуже дякую всім вчителям школи №6, котрі допомагали та підтримували, а також дали мені знання. Я мрію стати юристом, щоб захищати і відстоювати права людини.

Олена НАУМЧУК, ЗОШ №6:

— Мрію стати фармацевтом. Переможниця міської олімпіади з біології. Брала активну участь у житті класу.

Вадим КЛИМЧУК, ЗОШ №6:

— Мрію стати юристом. Переконаний, що ті знання, які мені дали в школі, в цьому допоможуть.

Денис ДАТЧУК, ЗОШ №6:

— Мрію стати військовим, бо захищати батьківщину — обов’язок справжнього чоловіка. Командир шкільної команди «Патріот». Був 3 роки головою шкільного парламенту. Люблю танцювати.

Олена КОТИК, ЗОШ №6:

— Мрію стати перекладачем. Переможниця міського конкурсу «Учень року-2011» в номінації «Творча особистість». Переможниця міської олімпіади з географії та призер олімпіад з астрономії та математики. Хобі — фотографія.

Наталія ЛЕВКІВСЬКА, ЗОШ №9:

— Ось і закінчилося шкільне життя. Попереду — тернистий шлях досягнення своєї мети. Хочеться подякувати батькам, вчителям та друзям, котрі йшли зі мною пліч-о-пліч усі одинадцять років. Я хочу побажати кожному випускнику вдалої здачі ЗНО та вступу до ВНЗ. Успіхів у досягненні своєї мети та здійснення бажань.

Юлія МІКАЦ, ЗОШ №9:

— Прощавай, рідна школо! Тепер розпочинається доросле життя, сповнене ращодів і розчарувань, перемог і поразок. Звичайно ж, кожен із нас має мету, якої прагне досягти понад усе. Я хочу стати архітектором. Щиро вірю, що моя мрія, а також мрії всіх випускників, обов’язково здійсняться. Усім бажаю успіху, надзвичайної витримки, сміливості і великого натхнення!

Наталія КОВАЛЬЧУК, ЗОШ №9:

— Нещодавно пролунав останній шкільний дзвінок — дзвінок прощання зі школою, з дитинством, з батьківським порогом. Попереду — незвідана даль, позаду — протоптана стежина у шкільному дворі, розквітла калина і незрадлива мамина усмішка зі сльозою на щоці. Щиро сподіваюся, що доросле самостійне життя радо зустріне нас, випускників 2011 року. Бажаю всім щасливого майбутнього і перемог!

Тетяна КРАВЕЦЬ, колегіум:

— Закінчилось навчання у школі, і разом із ним прийшла пора прощатись з безтурботним дитинством. Хоча в дитинстві і хотілося швидше закінчити навчання, але зараз розумію, що буду сумувати за однокласниками, за шкільними роками. У майбутньому хочу стати лікарем, оскільки саме ця професія подобається мені найбільше.