НАВІЩО НАМ ФЕН-ШУЙ, КОЛИ МАЄМО ВЛАСНІ ОБЕРЕГИ?

Не усі знають, що вишиванка — не лише важливий атрибут націо­нального вбрання українців, а й оберіг. Тим паче, якщо сорочка пошита персонально «під вас», із використанням символічних значень в орнаменті. Той, хто має у своєму гардеробі вишиванку, із цим погодиться: у ній себе почуваєш не лише помітним серед інших, а й наповнюєшся патріотизмом, відчуваєш зв’язок поколінь. І якщо на Західній Україні любов’ю до національного нікого не здивуєш, то у нас цей рух лише набирає обертів.
Епіцентром національних традицій у Новограді з року в рік стають «Лесині джерела». Зокрема, Містечко майстрів, де можна побачити та придбати вироби народних умільців. Донедавна така можливість була у мешканців міста лише під час проведення Міжнародного свята.
А два роки тому, завдяки зусиллям тодішньої міської влади та майстрів, у Новограді з’явився «Салон українського мистецтва» — тут представлена колекція виробів місцевих авторів. Саме сюди поспішають городяни та гості міста, коли хочуть придбати якийсь сувенір на згадку, вирушаючи за кордон, чи просто комусь у подарунок. Про роботу салону і творчі плани майстрів кореспонденту «ЗІ» розповіла Світлана КАЧЕВСЬКА.
— Пані Світлано, відкриття вашого салону дало можливість згуртуватися звягельським умільцям. Чи не так?
— Так, адже ми почали набагато тісніше співпрацювати, створили об’єднання «Перлини Звягеля». Загалом до нього увійшли близько тридцяти майстрів, половина з яких активно працюють на замовлення городян — з їхніми роботами можна познайомитися у нашому салоні. Це — Тамара Рожок, Любов Талько, Ірина Голеня, Світлана Скворцова, Ірина Пінкусевич, Альона Ющенко, Любов Проценко, Володимир Василюк, Вікторія Назаревич, Світлана Логвиненко, Іван Баранський.
Працюють вони у різних жанрах: живопис, писанкарство, бісероплетіння, вишивка, різьба по дереву, виготовляють прикраси з каменю, картини з пуху, вироби з глини. Приємно, що городяни шанують творчість умільців, а ми разом з ними залюбки відкриваємо нові грані творчості. На жаль, досі немає у нас майстрів лозоплетіння, а люди цим цікавляться…
— Що замовляють, що купують найбільше городяни?
— Найбільший ажіотаж спостерігаємо навесні і влітку, коли люди більше подорожують, повертаються з-за кордону або їдуть з дому на чужину. Бачимо, як блищать їх очі від того, що вони можуть придбати вироби, котрі нагадуватимуть про рідне місто. Тим паче, що у салоні представлено лише ексклюзив — жодного серійного виробництва, штампованої продукції. Особливим попитом користуються картини із місцевими краєвидами, вишиванки, обереги. Часто заходять до нас і питають: «А можна просто подивитися, чи треба щось платити?». Платити, звісно, нічого не потрібно, а подивитися є на що.
— Чи можна сказати, що наша молодь цікавиться українським?
— Так, і це дуже приємно. На зміну шкільним формам та класичному вбранню на лінійках приходять стилізовані вишиванки, їх замовляють на урочисті події, хрестини, ювілеї. Нещодавно батьки замовили вишиваночку для хлопчика, котрий святкуватиме перший рік свого життя. А найстаршим нашим замовником став 70-річний дідусь-ювіляр…
Вишитими можуть бути не лише сорочки, а й туніки, навіть верхній одяг. Спільно з ательє «Силует» ми робили фрак, оздоблений вишивкою «біле по білому» — використовувалися складні техніки вишивки, золотава люрексова нитка, орнамент викладався джгутом. На вступних іспитах в університеті Поплавського це вбрання справило приголомшливий ефект на журі.
Крім того, виконували замовлення для кафе та ресторанів — шили спеціальну форму у народному стилі. Оздоблювали вишивкою весільні чобітки — у нареченої була відкрита сукня і акцент на вишитих чобітках мав неабиякий ефект. Молодята все частіше замовляють етнічне вбрання, зокрема, на вінчання. Замість фати на другий день наречена одягає віночок, обоє — у вишиванках.
— В Україні існує понад двісті видів вишивки. А як позначається техніка виконання орнаменту на вартості?
— Найскладніші техніки виконання — мережка, «біле по білому», бісером. Ціна залежить також від об’єму роботи та якості полотна. Якщо сорочка не синтетична, а льняна, то її вартість — від 600 гривень, а дешевші можна придбати й за 300. Вартість найдорожчої вишиванки, над якою ми працювали, — майже дві тисячі гривень. Вишивка там, окрім гладі та мережки, виконана з чеського бісеру, кожна бісеринка пришивається окремо. Це — копітка робота не одного місяця. Ціна на вишиті рушники коливається від 150 до 700 гривень.
Цікаво, що люди чомусь звикли вважати ручною роботою вишивку хрестиком, а інші види — машинною вишивкою. Це неправильно. І взагалі нам ще багато чого належить дізнатися — маємо багатющі народні традиції.
— Ми часто стаємо залежними від модних трендів. Наприклад, багато хто в Україні захоплюється філософією фен-шуй, забуваючи про українські споконвічні обереги. Окрім вишиванки, що прийнято вважати ними?
— Найперший наш оберіг — вишитий рушник. Зокрема, весільний — «На щастя, на долю», котрий молодята здавна свято зберігали в Україні впродовж життя. Вірили, що зустрінуть із ним «золоте» весілля, проживши разом у мирі і злагоді. Також серед давніх оберегів — дідух, лялька-мотанка, підкова.
— Наші майстри — ще й неабиякі вигадники. Чула, що готуєте сюрприз для городян на «Лесині джерела»?
— Так, плануємо змайструвати гумористичну скульптуру з дерева, що росте поряд із салоном. Що саме це буде, — наразі не розголошуємо, але обіцяємо новий і цікавий об’єкт для фотографування і гарного настрою. До речі, майстри вирізатимуть скульптуру просто під час свята, на очах у публіки. Так само, як торік, ми організували майстер-клас із пошиття вишиванки, котру потім продали за 200 гривень з аукціону.
— Ну що ж, гарних вам творчих ідей на благо України!