ДОПИТ ІЗ ПРИСТРАСТЯМИ

Розмова була напруженою.
— Свідок, — спитав слідчий Спритний. — То, кажете, що о чотирнадцятій тридцять того дня ви були біля будинку номер сімнадцять на вулиці Каштановій?
Допитуваний кивнув:
— Еге-еге, був!
Слідчий продовжив:
— А цього чоловіка, що на фото, бачили там?
— Я його бачив, де бачив, — нахилившись до слідчого, прошепотів свідок Новенький.
Уповноважений примружився. Відтак задумливо повторив:
— Значить, «бачили, де бачили». А де бачили?
— Біля пам’ятника. Отого дядька лисого, котрий комусь кудись дорогу показує. Кликуху його забув. Але його перекладали класики і наш шановний
Президент. Потім купався.
— Хто, Президент?
— Голий. Що на фото.
— Де купався?
— В парку. У фонтані.
— А чому він був голий?
— Бо був одягнений.
— Тобто?
— У трусах був.
— Умгу-у. Так і запишемо.
— А вона мила.
Слідчий Спритний уважно подивився на свідка Новенького. Спитав:
— Хто?
— Дамочка одна. Партєйна.
— Мила що?
— Пам’ятник!
— Навіщо?
— Пташки на ньому посиділи.
— Ясссненько, що діло темне!
— А потім ще вона…Гола вся одна. Ні, в трусиках.
— Хто?
— Дівчина.
— Яка ще дівчина?
— Не знаю, пане слідчий. Але вона купалася з тим, що на фото.
— Так, так, так! Де купалася?
— У фонтані! А потім утопилася.
— В органи повідомили?
— Ні.
— Чому?
— Бо вона потім кудись пішла.
— Ясссненько, що діло темне! А підозрюваний?
— Той, лисий?
— Так!
— Узяв драбину і попер її до пам’ятника.
— З якою метою?
— Щоб дамочку партєйну зняти!
— Навіщо?
— Бо у спині пам’ятника — тайник! А в ньому — скарби!
— Партєйні??!
— Мабуть!
— І що далі?
— Дамочка зі шматкою знала карате. О-йо-йоой! Що вона над лисим видєлувала-а! Так ногами гамселила-а! Народ збігся. То дамочка і над ним походила. Море крові було! А потім почалася стрільба.
— Хто стріляв?
— Той, що на фото.
— З якої зброї…
— З «калаша»!
— А в кого стріляв?
— У дамочку, що мила раму.
— Яку ще раму?
— Вибачте, пам’ятник. Вона знала про тайник і хотіла забрати скарби партії.
— Підозрюваний у неї поцілив?
— Ні, вона залягла. В кущах. Почала відстрілюватися. З кулемета.
— А підозрюваний?
— Теж окопався. Та в нього швидко закінчилися патрони.
— А дамочка?
— Хутко залізла на пам’ятник. Дістала скриньку зі скарбами. Сіла на вертоліт і полетіла. Але вертоліт збили. Зеніткою. Та дамочка встигла зістрибнути із парашутом.
— Спіймали?
— Ні. Її кудись вітром занесло.
— А підозрюваний?
— Пішов здаватися.
— Ясссненько, що діло темне!
Саме в цю мить до палати ввійшов кремезний чоловік у білому халаті.
— Ага! — сердито мовив він. — Знову допит із пристрастями? Знову детективів надивилися? Ану мерщій на процедури! Зараз уколимо заспокійливих! І портрет головного санітара на місце почепіть! На процедури! На процедури!