7 ЛИПНЯ — РIЗДВО IОАННА ХРЕСТИТЕЛЯ (IВАНА КУПАЛА)

Свято встановлене на згадку про події, пов'язані з народженням Іоанна Хрестителя, що описані в Євангелії від Луки (Луки 1:24-25, 57-68, 76, 80).
За вченням іудаїзму, перед приходом Месії повинен з’явитись його попередник — предтеча, яким, у відповідності з пророцтвом Малахії (Мал. 4:5), вважається пророк Ілія.
У християнстві вчення про провісника Месії — Ісуса Христа — пов'язане з образом пророка Іоанна Хрестителя, який відновив і продовжив служіння Ілії. Як оповідає Євангеліє, сам Ісус назвав Іоанна «Ілля він, що має прийти» (Матвiя 11:14).
Коли Іоанну виповнилось тридцять років, він почав проповідувати в Іудейській пустелі, а далі — в околицях ріки Іордан. Він суворо викривав пороки суспільства і закликав до покаяння, сповіщаючи про швидке пришестя Месії. Його зовнішній вигляд також відповідав описам вигляду Ілії: він носив одяг з верблюжого волосу, підперезаний шкіряним ременем, а їжею йому служила сарана і дикий мед (Марка 1:10-16).
Проповідь Іоанна була настільки сильною, що скоро навколо нього стали збиратись учні, які заснували общину його послідовників — кумранитів. Зовнішнім знаком покаяння і духовного оновлення Іоанн вибрав хрещення — омиття у воді і занурення у неї (звідси й ім'я — Хреститель).
Прийняти хрещення прийшов і Ісус, про чесноти якого як Месії сповіщав у своїй проповіді Іоанн (Матвія 3:14-15). Тим самим Іоанн Хреститель проклав шлях служінню і вченню Ісуса Христа.
Традиція прославляти Іоанна Хрестителя в дні його народження і мученицької смерті склалась ще в перших християнських общинах. З III століття свято Різдва Іоанна Предтечі вже широко відзначалось як східними, так і західними християнами — його називали «світлим торжеством» і «денницею Сонця правди». На початку IV століття свято було введене у християнський календар.
У східних слов'ян і народів Прибалтики свято Різдва Іоанна Предтечі за часом збігалось із язичеським святом літнього сонцестояння (слов. Купало, балт. Ліго), тому в народі він став називатись днем Івана Купала.
Одне з найпоетичніших свят українського обрядового календаря. Купальські вогні надихали на творчість не лише великого Миколу Гоголя, а й багатьох інших письменників та поетів. Ще в дохристиянську добу слов'яни відзначали цієї пори свято Купайла, ­тобто Сонця. Шляхом злиття християнських та язичницьких традицій і утворилося свято Івана Купала.
Спеціально до дня Купайла хлопці та дівчата виготовляли ляльки-опудала — Купала та Марену. Навколо цих персонажів точаться головні події вечора на Івана Купала. Марена являє собою зроблену із соломи ляльку, яку вдягають у жіночий одяг, Купало також виготовляється із соломи, але одяг на ньому — чоловічий. Марену, відповідно, роблять дівчата, а Купала — хлопці. Цікаво, що походження ні того, ні іншого образів, невідоме, зате відомо, що і Купала і Марену чекає трагічна розв'язка. Їх обох або ж топлять, або ж спалюють.
Як відомо, цей звичай і зараз гарно зберігся. Головною розвагою вечора на Івана Купала є стрибки через багаття. Хоча, чому власне розвагою, це зараз вони стали чимось на кшталт спортивних змагань, а от раніше цьому ритуалові надавали магічного значення. Скажімо, якщо стрибнути найспритніше, то буде гарне здоров'я. Коли вдало перескочать через полум'я закохані, то вони скоро поберуться. І не дай Вам Боже вскочити у вогонь — біди протягом року не уникнути.
По закінченні веселих дійств можна йти відпочивати. Це не стосується лише найсміливіших та найчистіших серцем, у яких є шанс знайти чарівну квітку папороті і здобути усі земні скарби. Але пам'ятайте: шлях до квітки захищає нечиста сила, та й земні багатства, які вона відкриває, ще нікого до добра не доводили.
У день Івана Купала намагалися зцілюватися росою. Для цього потрібно встати якомога раніше і пройтись босоніж по цілющій купальській росі. В цей день проходив масовий збір лікарських трав. Особливої цілющої сили купальська трава набирає до сходу Сонця, отож, як мовиться: «Хто рано встає, — тому й Бог дає!»