ЗА МИЛИХ ДАМ!

Билися не на жарт. Артем і Гліб лупцювали один одного від душі. Не дивлячись на те, що в одного розквашений ніс, а в другого з губи текла кров, вони не збиралися зупинятися. Кружилися двором, натикаючись спинами на розставлені стільці, і навіть у запалі бійки перекинули мангал, що димів.
Решті учасників пікніка спочатку це подобалося, але тепер починало ­набридати.
Зрештою, Сергій, найстарший і найавторитетніший з компанії, схопив Гліба і штовхнув його до стінки.
— Досить! Адже ми сюди відпочивати приїхали, а не пики бити!
— А чого він? — шморгаючи розбитим носом, скиглив Гліб. — Чого він, Сергію?
— Ти перший почав! — гиркав Артем, підводячись на ноги. — Не треба було до моєї подруги клеїтися!
— Хлопці, ми ж — цивілізовані люди! — оголосив Сергій. — Цю проблему можна вирішити якось без мордобою. Наприклад…
В очікуванні забіяки застигли.
— Наприклад, спортивним змаганням, — Сергій урочисто повернувся до решти п’яти учасників пікніка. — Нехай хлопці в ім’я своєї дами річку перепливуть. Ось у цьому найширшому місці. Туди й назад. Той, хто перший повернеться, той і отримає руку і серце нашої прекрасної Віки!
Компанія схвально зааплодувала Сергію. Його ідея сподобалася всім без винятку.

Відношення Віки, Артема і Гліба розгорталися за класичним сценарієм любовного трикутника. Вчилися в одній школі. Дружили з дитинства.
Коли прийшла пора кохання, — хлопці почали цікавитися Вікою. І не тільки як учасницею спільних ігор у дворі.
Під кінець закінчення школи лідером боротьби за серце Віки став Гліб. Через рік — Артем.
Великою несподіванкою для обох хлопців стала звістка про те, що Віка одружується зовсім з іншим чоловіком. Той був набагато старший її. На відміну од Гліба і Артема, мав свою справу і твердий прибуток.
Тужити хлопцям довго не довелося. Менше ніж за рік шлюб за розрахунком розсипався, і Віка знову стала вільною.
Першим до неї підкотив Артем. Незабаром його знову підмінив Гліб. Над невгамовною трійцею почали потішатися.
— Ти чого такий сумний? — єхиднувато поцікавився Сергій, зустрівши Артема навулиці. — Знову вітряна красуня тебе продинамила? Нічого! Неділя-друга — і знову зі своєю Вікусею гулятимеш!
— Відчепися!
— Не відчеплюся. Бо в мене, дорогенький, до тебе є ділова пропозиція. З нагоди першої своєї зарплатні я хочу пікнічок забацати. Віка і Гліб також будуть.
— Я згоден! — без вагань погодився Артем. — Де і коли?..
Для поїздки на дачу, розташованій в живописній місцевості, компанія із восьми молодих людей винайняла мікроавтобус.
Не встигнувши забратися в салон, Артем із ненавистю подивився на Гліба, а у відповідь на його привітання пробурмотів щось незрозуміле.
Подальшому заїданню завадив приїзд на дачу. Розміщена в лісі, на березі річки, вона була найкращим місцем для відпочинку. Господар, котрий довірив ключі Сергію, знав толк в організації пікніків: риболовні снасті на будь-який смак, мангал і банька, від якої було рукою подати до затишної річної затоки.
Разом з тим, Сергій витрачати час на риболовлю не збирався — все, що треба для юшки, він купив у місті. Як і спиртне, кількість якого явно перебільшувала питущі можливості чотирьох хлопців і чотирьох дівчат.
— Для початку по кілька пляшечок пивка! — оголосив Сергій, врубаючи магнітолу на повну котушку. — Потім шашлики і баня!
Робота знайшлася всім. Дівчата чистили рибу, накривали стіл. Хлопці топили баню і шаманили біля мангалу. Після того, як стіл був накритий, всі пішли паритися. Розігрівшись, стрибали в річку.
Ідилія, здавалося, була повною. Похмурнів тільки Артем. Він навіть не поглянув на дівчину, котру йому призначили в пару.
Коли компанія, добряче підігріта спиртним і банею, розсілася за столом, Сергій видав тост за всезагальне кохання і взаєморозуміння.
Артем випив, не підводячись. Він не зводив погляду з Гліба і Віки. Вона була просто чарівна у своєму модному купальнику і накинутому на плечі білому простирадлі.
Після чергового тосту за мир у всьому світі Артем пересів ближче до Віки. Коли він спробував заговорити з нею, до розмови тут-таки вклинився Гліб:
— Не завадило б тобі, друже, в річці охолодитися. Відчепися!
— Що?
— Що чув!
— Та ти чого, падло?!
— Що ти сказало там?
— Що чув!
Слово за слово — і двір дачі перетворився на арену битви гладіаторів.

* * *

Гліб і Артем не одразу сприйняли пропозицію Сергія всерйоз. Надворі вже стемніло. До того ж, хтось із компанії мимрив про те, що хлопці надто п’яні, а річка, що розлилася, дуже широка. Одначе більшість відпочиваючих були не проти нових розваг.
Учасникам змагань уцідили по чарці «на посошок» і примусили укласти парі.
До річки Артема і Гліба проводжали всім миром. Проте, коли хлопці зникли в темноті, про них перестали згадувати.
Нові тости, пісні і танці. Хтось здивувався, що хлопці довго не повертаються.
Сергій махнув рукою:
— Повернуться, нікуди не дінуться! Не інакше, як вибилися із сил, сидять собі на тому березі, про колишню ворожнечу більше не згадують.
Їхали з дачі також напідпитку. І знову відсутності Артема і Гліба знайшлося просте пояснення: після запливу вони протверезіли і повернулися додому на таксі.

Тіла Артема і Гліба виловили з річки за три кілометра нижче течії від дачі. Повідомлення про їхню загибель стало потрясінням для всіх учасників гулянки, котрі, повернувшись додому, навіть не спробували поцікавитися, чим таки закінчився «заплив у ширину»?
Сільські рибалки розповідали, що серед ночі чули крики про допомогу, але вирішили, що вони були жартами приїжджих «алкотуристів».
А що стосовно Віки, то її менш за всіх цікавило, хто виграє парі. Спати вона пішла однією із перших. До того ж, не одна…