НЕ МІЛІЄ БЕЗДОННА КРИНИЦЯ ЛЮДСЬКОГО МИЛОСЕРДЯ

Коли важка хвороба спіткає когось із близьких, здається, що вже ніхто і ніщо не зможе допомогти. Але завжди світлим промінчиком сяє надія на підтримку небайдужих ­людей. А їх на шляху боротьби з недугою виявляється чимало, бо не міліє бездонна криниця людського милосердя.


У нашій родині захворів дідусь, чоловік, батько Повторейко ­Петро Іванович, який довгий час працював сільським головою Тупалецької сільської ради.
І коли невиліковна хвороба почала прогресувати, ­багато зусиль для боротьби з нею ­доклали лікарі від Бога — ­Стецюра ­Микола Миколайович, Луминецький Петро Васильович, Дебич Ірина Олександрівна, Кузьменко Вікторія Богданівна, за що їм доземний уклін і щира вдячність.
На прохання допомогти у забезпеченні засобами пересування відгукнувся депутат районної ради Власюк Юрій Степанович, котрий не залишився осторонь нашої біди, повідомивши про те, що з 2001 року в Житомирській та ще 17 областях України діє благодійний фонд «Древляни», який очолює Чорний Валерій Іванович.
Саме завдяки цьому фонду 20 червня цього року наш батько отримав інвалідний візок, який йому вручили голова наглядової ради фонду Стасюк В’ячеслав Іванович та депутат районної ради Власюк Юрій Степанович.
Також допомогу від фонду у цей день ­отримала Підвашецька М.С., мешканка міста Новограда-Волинського.
Нехай же Бог береже цих добротворців, котрі підтримують надію та додають упевненості, сторицею віддячуючи за милосердя. Міцного здоров’я та прихильності долі їм та їхнім родинам.