«ЛЮДИ ДОБРІ, СХАМЕНІТЬСЯ! ЗАЛИШТЕ ЩОСЬ ПОЇСТИ НА ЗИМУ»

ДАЧНИКИ ОБІЦЯЮТЬ КРАДІЯМ «САМОСУД»: У НИХ В ГАМАНЦІ НЕ ГУСТО, А ТЕПЕР ЩЕ Й В ГОРОДІ — ПУСТО. ХТО ЗАХИСТИТЬ ЛЮДЕЙ?
У попередньому номері «Звягель-Інформу» ми вже писали про крадіжки металу та городини на дачних ділянках товариства «Ветеран». Обурені зухвальством крадіїв, дачники організували чергування і виявили злодіїв на мікроавтобусі, номер якого сповістили у міліцію. Як повідомив нам дільничний інспектор Петро БАШМАКОВ, проти власника автівки, на якій здійснювалися крадіжки, порушено кримінальну справу. Втім на цьому історії городніх крадіжок не закінчилися — зі сльозами на очах у редакцію продовжують приходити постраждалі.
Люди, для яких город є серйозною підтримкою у бюджеті сім’ї, доведені до відчаю тим, що на їх ділянках частішають зухвалі крадіжки. Житомирянка Наталя ЧЕРВОНЕЦЬ, у якої в Новограді мешкає 80-річний батько, у розпачі:
— Коли побачила, в якому стані батько, мені стало страшно. Людина, котра пережила війну, відбудовувала Батьківщину, має великий трудовий стаж, живе сьогодні з тієї городини, яку вирощує. Батько над кожним кущиком картоплі клопотався, наче над дитиною. А днями побачив, що усю картоплю вирвали, ще й цибулю… В очах — сльози, невідомо, чи витримає його серце таке знущання? У нас дача під Старою Романівкою, під час посушливого літа воду носили відрами із колодязя, дбали про майбутній врожай з усіх сил, а тепер від нього мало що залишилося. Я розумію, як немає людині що їсти — візьми пару кущів картоплі чи декілька буряків, але ж знищити чужу працю і надію повністю — це жорстоке зухвальство! Люди добрі, схаменіться! Залиште щось на зиму поїсти…
Пані Наталя заяву у міліцію написала, але сподіватися на те, що крадіїв викриють, великих підстав у неї немає. Дільничний інспектор зараз оформлюється на пенсію, хоч і пообіцяв, що перевірить усіх «неблагонадійних» елементів в окрузі. Зрозуміло, що міліція не в змозі біля кожного городу поставити варту і захистити тим самим людську працю (хоч у нашій країні стільки міліцянтів, що і на цю божевільну ідею — вистачило би). Як зрозуміло й те, що не потрібно бути Шерлоком Холмсом, аби встановити причину крадіжок — усе пояснює рівень життя українців. Тільки одні беруть лопати і йдуть на городи забезпечувати себе та сім’ю найнеобхіднішим провіантом, а інші ідуть не працювати, а красти. Хто знає, чи ви сьогодні на базарі не купили відро краденої картоплі, над яким плаче обікрадений ветеран?..
Такі ситуації, як свідчать факти, непоодинокі. Крадуть городину у людей навіть з під вікон їх будинків, просто з-під носа. Мало того, що виживають кожен як може, ще й борються із проблемою — теж самотужки. Багато хто обіцяє вчинити самосуд, якщо виявить зухвальців-крадіїв, а дехто вже постарався над «сюрпризами» для них. Люди розповідають, що забивають у дошку великі цвяхи і кладуть у буряки, вигадують інші пастки — щоб знали, як красти.
Очевидно, усім слід замислитися, куди йдемо із таким вантажем сумних обставин. І не лише тим, хто саджає на городах картоплю, а й тим, хто має саджати злодіїв за грати. Аби не сталося, що там опиниться старенький ветеран, доведений до відчаю, котрий через вищезгадані події пообіцяв доньці купити рушницю і застрелити кривдників. Щоправда, у роки війни зброя потрібна була ветеранам для іншого — аби захищати нас. А хто захистить тепер їх та багатьох простих людей?