11 ВЕРЕСНЯ — УСIКНОВЕННЯ ЧЕСНОЇ ГЛАВИ IОАНА ХРЕСТИТЕЛЯ

Пам’ять про усікновення чесної голови св. Івана Хрестителя вшановують 11 вересня православні та греко-католики, котрі дотримуються Юліанського календаря. Про цю подію говорить Біблія. Вшановуючи пам’ять Івана Предтечі, вірні у цей день дотримуються строгого посту.
Про мученицьку смерть Івана Предтечі детально розповідається в Євангелії від Марка (6, 14-30). Іван Хреститель осуджував царя Ірода за те, що той жив із дружиною свого рідного брата — Іродіадою. Відтак жінка захотіла помститися Іванові, і таким чином приховати свій ганебний вчинок. Одного разу, коли Ірод святкував свій день народження, для нього виконувала танець донька Іродіади — Соломея. Цей танець дуже сподобався Іродові, і він пообіцяв дівчині, що виконає будь-яке її бажання. Дівчина, за намовою матері, попросила відсікти Іванові Хрестителю голову. Ірод не відмовив, і голова Івана була відтята.
Згідно з переказами, поминати день усікновення голови Предтечі Господнього Івана почали ще його учні. Але традиція празника та його поширення остаточно сформувалися в V ст. Зокрема, це свято згадується у вірменському перекладі Лекціонарію, що відображає практику єрусалимського богослужіння в V ст.
Усікновення голови Івана Хрестителя, за переказами, відбулося 32 року після Різдва Христового, та точна дата цієї події — невідома. Відповідно до однієї з поширених версій, 11 вересня (29 серпня за новим стилем) цю подію почали вперше поминати в Олександрійській Церкві на противагу святкуванням олександрійського нового року, початок якого припадав на цей день. І у Вірменії згадку про усікновення голови Предтечі встановили цього дня, оскільки там також він був першим днем новоліття. Таким чином, встановлюючи цього дня християнське свято, Церква прагнула замінити язичницькі святкування нового року.
Відомий також факт, що згодом у коптських календарях поминання цієї події перенесли на 12 вересня.
Канон на Усікновення голови Івана Хрестителя, який вміщений у сучасних бого­службових книгах, уклав преподобний Андрій Критський (помер 740 р.), котрий також є автором відомого покаянного Великого канону.
За переказом, Іродіада закопала його голову в нечистому місці. Але Іоанна, дружина Іродового домоправителя Хузи, поховала голову Івана Хрестителя в глиняній посудині на горі Оливній (впродовж церковного року святкуємо три її віднайдення), де в Ірода була власна ділянка землі. Тіло Івана Хрестителя тієї ж ночі його учні поховали в Севастії, там, де відбувся злочин.
362 року за наказом імператора Юліана Відступника язичники розкопали могилу Івана Хрестителя та намагалися спалити його останки, та християнам вдалося викупити частину і переправити в Олександрію.
Пам’ять про Івана Хрестителя або Івана Предтечу займає у східній літургійній традиції особливе місце. Він — єдиний з усіх святих після Богородиці, котрий має свій празник Зачаття і празник Різдва. Впродовж церковного року у Східній Церкві відзначають 6 празників у честь цього святого: празник Зачаття (6 жовтня за старим стилем, 23 вересня за новим), Різдва (7 липня за ст. ст., 24 червня за н. ст.), Усікновення Голови (11 вересня за ст. ст, 29 серпня за н. ст.), Перше і Друге Знайдення Голови (9 вересня за ст. ст., 24 лютого за н. ст.), Третє Знайдення Голови (7 червня за ст. ст., 25 травня за н. ст.) і Собор святого після празника Богоявлення (20 січня за ст.ст., 7 січня за н.ст.). У самому Євангелії наводяться слова Христа: «Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Івана Хрестителя» (Мат. 11, 11).
Іван Хреститель народився в сім’ї священика Захарії та Єлисавети, родички Богородиці, коли вони були у похилому віці й вже не сподівалися на потомство. Він був посланий Богом, щоб приготувати вибраний народ до визнання Ісуса Христа Месією. «Він буде великим в очах Господніх» (Лк. 1, 15), — каже ангел до батька св. Івана Захарії, сповіщаючи йому новину про те, що невдовзі у нього народиться син.
Іван Хреститель, якого ще називають Предтечею, своїм суворим способом життя дав взірцевий приклад богопо­свяченого життя. Він закликав людей до покаяння, кажучи: «Слідом за мною йде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом» (Мк. 1, 7-8).
За народними звичаями і традиціями, у цей день не працювали, їли лише пісні страви, а то й зовсім говіли. Чоловіки й хлопчаки мили голову, але не голилися й не стриглися. Не годилося дивитися в дзеркало. Хліб не різали, а розламували, варили картоплю в мундирах, пекли гарбузи. Не брали до рук нічого гострого. На Івана Пісного, як і на Івана Купала, збирали цілющі рослини, але вже не трави і квіти, а коріння. Його потім настоювали на міцній горілці й лікувалися протягом року.