ДУХОВНІ ПРИТЧІ

ВОВКИ
Колись давно старий індіанець розповів своєму онукові одну життєву істину:
— Всередині кожної людини йде боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк являє собою зло — заздрість, ревнивість, егоїзм, амбіції, брехню… Другий вовк являє собою добро — мир, любов, надію, люб’язність, істину, вірність.
Маленький індіанець, якого до глибини душі схвилювали слова діда, на деякий час замислився, а тоді запитав:
— А який вовк зрештою перемагає?
На обличчі старого індіанця з’явилася ледве помітна посмішка, і він відповів:
— Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.
ГIЛКА ЯБЛУНI
У сад були запрошені робітники, щоб полагодити паркан. Їм увесь час доводилося нахилятися через гілку яблуні, що низько звисала над стежкою до паркану. Один із робітників вирішив допомогти господарям садиби, котрі вже були в літах, і, ймовірно, не мали сил спиляти цю гілку.
Коли наступним ранком господарі побачили спиляну гілку, — вони дуже засмутилися. Адже зі всього старого яблуневого саду щедро рясніли яблука тільки на ній.
Не надавай послуг, про які тебе не просили.
МУРАХИ I РАВЛИК
Розпочали Мурахи будувати мурашник. Склали докупи з десяток голочок, аж тут з’явився Равлик і закричав:
— Ви чому в мене на дорозі мурашник будуєте? Негайно приберіть усе!
Мурахи розтягнули голочки, і Равлик проповз. На новому місці Мурахи збудували високий мурашник, і, коли поклали останню голочку, — з’явився Равлик.
— Знову? — закричав він. — Ви що, знущаєтеся? Зараз же прибирайте все з дороги.
Равлик заховався в будиночку й захропів.
— Равлику все одно, куди повзти, — сказав один Мураха, — а нам без мурашника ніяк не можна, замерзнемо взимку. Потрібно розвернути Равлика.
Прокинувся Равлик вранці й очам не вірить: дорога вільна.
— Мені, звісно, все одно, куди повзти, але я принципово не бажаю повертати, якщо можна повзти прямо.
І, задоволений тим, що Мурахи поступилися, Равлик поповз туди, звідки й з’явився.
Інколи краще зробити вигляд, що поступаєшся, і зло згасне само по собі.