«КРИЗА НАС НЕ ЗАЧЕПИТЬ»

17 ВЕРЕСНЯ — ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ ЛІСУ
«Справжній господар» — так з повагою говорять про директора Новоград-Волинського ДЛМГ С.А.НУСБАУМА. Говорять без перебільшення, бо у цього керівника всюди порядок — будуються лісові дороги, милують око красиві і доглянуті адміністративні будівлі і навіть у найбільш віддалених ділянках лісу все під контролем. Працюють у три зміни переробні цехи, люди отримують одну з найбільших у регіоні заробітних плат… А криза? Як виявилося — не лякає вона нітрохи, бо є напрацювання, вони допоможуть пережити нелегкі часи. І це не дивно, адже за результатами минулого року саме Новоград-Волинське ДЛМГ визнане кращим в області серед всіх інших господарств лісової галузі. Як працюється нині цьому підприємству? Читайте наш наступний репортаж.
ЕХ, ДОРОГИ!…
Що таке лісова дорога? Благодатної, сонячної пори бабиного літа це — неначе стежка в казку, де все так гарно, таємниче і де годинами можна милуватися розмаїттям кольорів і фарб. А от дай трохи дощику — і весела стрічка стає вередливою, тягучою та практично непрохідною. Так вже склалося у нас на Поліссі, де все ще так багато боліт і торф’яників. Власне, хтось би відкрив для себе у цьому своєрідну романтику, проте працівникам лісового господарства мріяти ніколи — потрібно працювати, а дощової пори в ліс не дістатися, робота стоїть. Ох і намучилися з цими дорогами, поки таки не вирішили — вдарити по бездоріжжю! І саме про це — наша наступна розмова з директором Новоград-Волинського ДЛМГ С.А.НУСБАУМОМ:
— Ми постійно прокладаємо і ремонтуємо лісовозні дороги по своїх лісництвах — так нещодавно побудували шестикілометрову дорогу з піщаним покриттям від Красилівської колонії і аж до Дідович, і ще дорога з Піщева до Суховолі побудована нашими власними силами. Торік робота в цьому напрямку активізувалася. Поштовх дало те, що держава нам виділила 600 тисяч гривень бюджетних коштів. Це відбулося наприкінці року, але ми їх за листопад-грудень освоїли, побудували 1 кілометр 400 метрів дороги з твердим покриттям у Піщівському лісництві, а в цьому році розпочату справу продовжили і не зупиняємось. Отже цьогоріч 1100 метрів дороги побудували за власні кошти і 850 метрів будуємо за бюджетні кошти — 300 тисяч нам знову виділила держава. Ця дорога буде здана у жовтні, бо вже насип є, залишилося тільки покрити щебенем і відсівом.
— Степане Антоновичу, чому саме такою є стратегія підприємства — будівництво нових доріг, адже це чималі капіталовкладення?
— Так, кошти серйозні, але це робиться для того, щоб у ліс могли проїхати великовантажні автомобілі. Ми возимо «ЗІЛами» і «УРАЛами» вітчизняного виробництва, але ж це вже вчорашній день — навантаження на рейс мале, пальне дороге, і ліс виходить насамкінець дорогий, хоча всі автомобілі на підприємстві переобладнані на природний газ і на солярку, що дозволило нам вдвічі зекономити на пальному. Бо якби їздили на бензині, то це взагалі була б катастрофа. Тож сьогодні ставимо собі задачу, щоб у лісі працювали автомобілі, що можуть вивезти не менш як 20-40 кубів деревини. Тоді лісоматеріал нам обходитиметься дешевше, що не може не вплинути позитивно на економіку підприємства. Для цього потрібні дороги. У нас три лісництва взагалі з глинистим покриттям — Піщів, Пилиповичі, Ярунь. Там чорноземи, або такі грунти, де переважають суглинки і найменший дощ припиняє всю роботу.
Крім того, якщо Україна увійде в Євросоюз, то нам і нашим колегам заборонять спалювати поруб очні рештки, яких сьогодні знищується чимало, а це все ж таки енергетика. Для того, щоб це паливо подрібнити в лісі — теж потрібна дорога, аби по ній зайшла спеціалізована машина.
Тож, якщо буде дорога, то буде і життя. За наступні кілька років ми плануємо побудувати всі найнеобхідніші дороги, що абсолютно змінять Піщівське і Пилиповицьке лісництво. Адже нині там сировинні ресурси можна освоювати лише за сухої погоди, або взимку.
— Цікаво, а за який час могли б окупитися ці дороги?
— Важко точно підрахувати, коли окупляться, але кілометр такого будівництва коштує близько 400 тисяч. І дороги прокладаються не лише для нас — вони постійно будуть окуплятися і використовуватися наступними поколіннями.
Сьогодні ми будуємо дорогу, що має підходити в лісі до пам’ятника зубру — тут буде екологічна стежка, яка прямуватиме від Красилівської колонії до Суховолі. На ній же знаходиться і такий добре відомий всім заказник, як «Богданів дуб». Вік цього дерева сягає 400 років і діаметр його стовбура складає майже сім метрів.
Тепер всі бажаючі зможуть просто дістатися до цих заповідних і дуже мальовничих місць.
До речі, не секрет, що на поганих шляхах часто ламаються машини. Можливо, надалі, коли зробимо дороги, нам потрібно буде утримувати менше автомобілів. Автопарк тепер перенасичений, бо в зимові місяці потрібно працювати дуже інтенсивно, аби встигнути зробити більший об’єм робіт. Десь 40% лісосічного фонду ми освоюємо в ці три місяці, адже дороги тоді підмерзлі — і ми на коні, як-то кажуть. А ось весною взагалі не можемо нікуди в’їхати, ввезти посадковий матеріал. Ну і охорона лісу від пожеж — це теж питання особливе, яке без під’їздів важко контролювати. Тож переваг у хороших доріг дуже багато і перераховувати їх можна довго.
ТРИ ТИСЯЧІ ГРИВЕНЬ ЗАРПЛАТИ — ЦЕ НЕ МЕЖА
— Степане Антоновичу, ми з вами зачепили лише одне, хоча й дуже важливе стратегічне питання розвитку підприємства, що ви його очолюєте вже понад 20 років. А яка загалом нині економічна ситуація в Новоград-Волинському лісгоспі, чи вдалося зберегти колектив у цих непростих умовах і яку заробітну плату отримують нині працівники підприємства?
— Середня зарплата у нас за 8 місяців склала 2860 грн., а по серпню — 2960 грн. І цьогоріч плануємо досягнути рівня зарплати у три тисячі гривень. Це цілком можливо, якщо ми працюватимемо в такому темпі як зараз. Скорочень у нашому колективі не було і не планується — на підприємстві трудиться 580 чоловік.
За об’ємами реалізації ми плюсуємо 12% до минулого року. Попит на нашу продукцію є, і, хоча пророкують другий етап кризи на осінь, ми думаємо, що він все-таки нас мине. Бо продукція переробки від загальної реалізації у нас складає 51%. Отже більшу частину коштів отримуємо від того, що переробили і продали в готовому вигляді. Цього року всю продукцію продаємо в сухому вигляді — і заготовки для європалет, і заготовки дубові. Багато продаємо колотих дров — вже з початку цього року більш як півтори тисячі кубів реалізували такої продукції. Ми колемо, складаємо, сушимо — і продаємо в готовому вигляді. На дрова є хороший попит.
Взяли 850 гектарів під заліснення земель полігону і на сьогодні маємо 350 гектарів вже заліснених. Це — велике досягнення, і не всі можуть чимось подібним похвалитися. В об’єднанні залишилося тільки два лісгоспи, що провели такі роботи.
КРИЗИ НЕ БОЇМОСЯ, ХОЧ ВОНА І ОЧІКУЄТЬСЯ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ
— Степане Антоновичу, чому ви так впевнено говорите про те, що ваше підприємство кризи не боїться, у той час, як більшість керівників саме на кризу «списує» всі негаразди?
— Ми не особливо хвилюємося з цього приводу, бо криза, насамперед, зачепить ті підприємства, що продають круглий ліс, сировину. Зменшиться об’єм покупців — зменшиться продаж сировини. А якщо ліс уже перероблений, у вигляді готової продукції, то може розглядатися питання і про деяке зниження ціни. Та й завжди готову продукцію продати легше, ніж сировину. Через те підприємства, де 50 і більше відсотків продукції перероблено, виживають.
— Яку саме продукцію на даний час виготовляє Новоград-Волинське ДЛМГ і куди вона реалізується?
— Ми виготовляємо заготовки пилені дубові, заготовки для європіддонів, колоті дрова і, звичайно, паркет, який складає десь 25% від нашої реалізації в цілому по підприємству.
Продукція реалізується як на вітчизняний, так і на закордонні ринки — Туреччина, Чехія, Словаччина, Польща. На Україні круглий ліс продається добре, підвищився попит на пиловники хвойні і пиловники дубові. Експортуємо багато техсировини і частину пиловника хвойного, який ще не переробляється на Україні, але протягом останнього року спостерігаємо таку тенденцію, що він продаватиметься в нашій державі майже весь. Бо останні аукціонні торги, а вся продукція у нас продається тільки через аукціон, показали, що попит зріс у два рази.
ЗИМОЮ НАШ ПРАЦІВНИК — ЛІСОРУБ, А ВЛІТКУ — САДІВНИК
— Степане Антоновичу, робота в галузі лісового господарства, як відомо, нелегка і специфічна. Чи відчуваєте нестачу кадрів, спеціалістів тих чи інших професій?
— Зараз кадрового голоду немає. Хоча півроку тому були проблеми з водіями лісовозів, із трактористами. Адже підібрати таких спеціалістів непросто. Вважається, що в нашій галузі працювати дуже складно, молодь лякається. У нас є укомплектований колектив — ці люди стабільно трудяться, ми платимо за вислугу років тим, хто у нас працює 20 років і більше — плюс 30 відсотків доплати. Треба, щоб люди затримувались, адже у нас дуже різнопланова робота — потрібно багато чому навчати: зимою наш працівник лісоруб, весною — ліс садить, влітку — догляд за культурами. А робота лісоруба, звальщика лісу дуже травмонебезпечна, там потрібно роками навчати людей майстерності, щоб вони були спеціалістами вищого розряду.
— Чи дошкуляють вам підпільні пилорами?
— Ні, бо лісова охорона у нас на місці. Минулого року ми робили чистку кадрів. Виходимо тут не з кількості, а з якості: раніше у нас було 75 працівників лісової охорони, а сьогодні — 51.
Це нова система, коли на двох чоловік дається ділянка близько 1200 гектарів. Є у нас інспектор з охорони лісу. Всього на підприємстві нараховується близько 100 чоловік лісової охорони, разом з майстрами лісу.
— А загалом реалізація продукції зростає, чи, навпаки, — зменшується?
— За ці півроку у нас зрубано на 6% лісу менше, але ріст реалізації є 112,5% до минулого року. Це за рахунок того, що ми сушимо продукцію. Трохи зросли ціни, і ми більше стали переробляти ясеня. Якщо раніше цех переробки працював у дві зміни, то тепер — у три. А переробляємо більше ясеня, бо йде його захворювання, і нам доводиться тут збільшувати об’єми.
— Що це за ситуація склалася — чому ясен почав так масово хворіти і гинути?
— Ясень почав хворіти, бо змінився клімат, значно менше опадів, грунт не промивається, а листя, яке перегниває, виділяє багато окисів важких металів, що практично отруюють рослину. Варто зазначити, що це десь і циклічний процес — він повторюється, і виникають такі ж проблеми раз на 100-200 років.
ХАЙ ЛІС ДАРУЄ ЖИТТЄВУ НАСНАГУ!
— Степане Антоновичу, за кілька днів — ваше професійне свято, День працівника лісового господарства. Що б ви хотіли побажати колегам, колективу, який очолюєте, з цього приводу?
— З нагоди свята хочу побажати, щоб всім нам ліс дарував життєву наснагу, оптимізм, щоб робота, хоч вона і нелегка, приносила радість, задоволення від зробленого. Хай у кожній вашій домівці буде мир і злагода, міцного здоров’я, успіхів у всіх починаннях!