27 ВЕРЕСНЯ — ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО I ЖИВОТВОРЯЩОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО

Празник Воздвиження Хреста Господнього, що належить до дванадесятих свят, відзначаємо 27 вересня (14 вересня за старим стилем). Цей день є спомином про знаходження рівноапостольною царицею Єленою справжнього хреста, на якому був розіп’ятий Ісус Христос. Тож, поклоняємося в цей день не предмету, а спомину про страсні події і жертву Спасителя. День вшанування і поклоніння Хреста Господнього є, передусім, возвеличенням Христа, котрий помер у муках задля спасіння людства.
Це — єдине свято, що одержало початок одночасно з самою подією, якій воно присвячене. Перше Воздвиження було відсвятковане в Єрусалимській Церкві на початку IV ст. під час віднайдення хреста. Джерела називають різні роки цієї події. Найбільш достовірними є свідчення Олександрійської хроніки VI ст. За переказом, цариця Єлена, мати імператора Костянтина Великого, у 325 році вирушила в Єрусалим з метою відшукати хрест, на якому був розіп’ятий Ісус, і місце поховання Христа. У результаті розкопок на місці храму Венери було знайдено три хрести. Для того, щоб довідатися, на якому з них був розіп’ятий Ісус Христос, хрести по черзі покладали на померлу людину. Коли поклали третій хрест, — померлий ожив. Від скупчення великої кількості людей не всі могли бачити Хрест. Тоді Єрусалимський патріарх Макарій піднявся на підвищення і поставив Хреста так, щоб народ міг його бачити. Ця подія і була покладена в основу богослужбового чина Воздвиження Хреста. Частинки древа Животворного Хреста були розіслані по всій імперії.
Зі святом Воздвиження в 335 році було пов’язане відновлення храму Воскресіння, побудованого Костянтином Великим на місці знахідки. Єрусалимська церква відзначала ці свята щорічно з великою урочистістю. За свідченням західної прочанки в Єрусалим кінця IV ст.
Сильвії Аквітанки і церковного історика Созомена (V ст.), святкування в Єрусалимі тривало вісім днів, і щодня служба відбувалася в різних місцях при великому скупченні прочан. Церкви прикрашалися так само, як на Великдень і Богоявлення.
Особливо широке поширення й урочистість свято одержало після укладання миру в 628 році між Візантією і Персією. Свято стало називатися Всесвітнім Воздвиженням Чесного і Животворящого Хреста, тобто загальним для всіх церков Всесвітньої церкви. 3 травня — день урочистого внесення святого древа імператором Іраклієм у Єрусалим — став святкуватися в Західній церкві з VII ст. як «день знаходження Хреста».
Воздвиження має день передсвята (13 вересня) і сім днів післясвяткування. Віддання — 21 вересня. Оскільки у свято відбувається служба хрестові, то в цей день належить дотримуватись суворого посту. Після Вечірні хрест Господній виноситься і покладається на престол. На Утрені, після великого славослів’я, хрест виноситься з вівтаря, покладається на середині храму для поклоніння. У соборних храмах і монастирях відбувається особливий чин Воздвиження хреста.
Також згадуємо цього дня іншу подію, про яку розповідає праця церковного історика Євсевія «Життя Костянтина». Під час боротьби римського імператора Костянтина зі своїм співправителем Максенцієм, перед вирішальною битвою на Фламінієвій дорозі (311 рік), коли сили Максенція перевершували чисельністю армію імператора, Костянтин побачив на сонці променистий хрест із написом: «Цим переможеш!». Побачило цей хрест і його військо. Уві сні імператорові з’явився Ісус Христос і повелів виготовити військовий прапор із хрестом за зразком баченого на небі (Костянтинівський хрест). Костянтин так і зробив. Одержавши перемогу над Максенцієм, імператор наказав вкласти в руку своєї статуї, спорудженої на головній площі Риму, цей прапор і оточив його великим шануванням. Костянтин прийняв християн під своє заступництво й оголосив віру Христову державною релігією Римської імперії. Він скасував страту через розп’яття і видав закони на користь Церкви Христової.
Нині частини святого древа перебувають у різних храмах по всьому світі.

Згідно з народними традиціями, цього дня здійснювався дуже стародавній обряд — хрестовий. Знак хреста з доісторичних часів був символом сонця. Вважалося, що на Воздвиження він випромінює охоронну силу. Селяни вирізали хрести з дерева, складали навхрест гілки горобини, малювали хрести в місцях, які б хотіли вберегти від нечистої сили — в засіках, хлівах.