СІЛЬСЬКІЙ КУЛЬТУРІ Й ЗІ СТАРИМ «ДАХОМ» БУЛО ВАЖКО. ДЕ ВЗЯТИ НОВИЙ?

В ОРЕПАХ ЧЕРЕЗ КОРОТКЕ ЗАМИКАННЯ ЛЕДЬ НЕ ЗГОРІВ БУДИНОК КУЛЬТУРИ
Що б там не казали про занепад сільських будинків культури, цей заклад справді був культурним центром Ореп. Влада про нього дбала, а селяни при нагоді, на свята та вихідні, залюбки відвідували. Цього літа оновили фасад будівлі, торік зробили ремонт всередині, встановили пластикові вікна. Втім, вніч на 8 жовтня, орепівчан спіткало непередбачуване лихо — у Будинку культури виникла пожежа. Вогонь швидко зруйнував дах двоповерхової будівлі, а внаслідок обвалу покрівлі, вщент згоріла велика глядацька зала.
На місці прикрого інциденту ми з фотокореспондентом побували у вівторок, 18 жовтня. У сільраді нам повідомили, що сільський голова — у Будинку культури. Вже здалеку було помітно, як працівники на чолі із директором БК із лопатами та мітлами в руках ліквідовують завали, спричинені пожежею.
— Офіційна версія виникнення пожежі, встановлена комісією, — повідомив сільський голова Петро Сергійович ­СИДОРЧУК, — коротке замикання в електромережі. Пожежу виявили о 4-ій ранку, вдалося врятувати бібліотеку, яку перенесено у приміщення сільради, а від актової зали, самі бачите, що залишилося…
Те, що залишилося від кра­сивої просторої будівлі, викликає неприхований розпач. Адже це — не занедбаний сільський клуб, до якого нікому в селі немає діла. До 20 жовтня — Дня працівника сільського господарства — орепівчани готували святковий концерт, але на цій сцені він уже не відбудеться. У розрахованій на 280 місць залі (колись тут демонстрували кіно), не лише відзначали свята. Тут урочисто розписували молодят, маленькі артисти робили перші кроки на сцені... Ці стіни уперто, за підтримки ініціативного керівництва, не бажали долучатися до БК та клубів, яких, після розпаду Союзу, спіткала нещасна доля ізгоїв влади та суспільства.
— Досі не можемо оговтатися від нещастя, — директорка Галина Миколаївна САФРОНОВА крок за кроком вдихала життя у цей заклад, була незмінною організаторкою урочистих заходів.
— Проводили дискотеки, оснастили танцювальну залу сучасною апаратурою, — намагалися заробляти кошти для того, щоб вкладати їх у розвиток. Щойно концерт — у нас завжди було велелюдно, отже, зусилля себе виправдовували. А що тепер?...
Це питання непокоїть сьогодні не лише керівництво влади та клубу, а й пересічних селян. Усі розуміють, що діючі сільські установи виживають із останніх сил, на їх підтримку виділяються мізерні кошти, а тут йдеться про відновлення, на яке, зрозуміло, потрібні величезні гроші. За найскромнішими підрахунками, збитки від пожежі оцінено у
133 тисячі гривень. У владних коридорах натомість говорять, що на відновлення будівлі потрібно щонайменше з півмільйона…
Чого ж чекати орепівчанам — із цим запитанням ми звернулися до начальника відділу культури і туризму Новоград-Волинської РДА Сергія Вікторовича НАЙДЮКА:
— Спеціально створений комітет готує проектно-кошторисну документацію. Буде це відновлення будівлі чи спорудження нової, значно меншої за розмірами, — належить визначитися, а тоді подати пропозиції на розгляд Мінрегіонбуду. Очевидно, що радянські «гіганти» у селах сьогодні вже не потрібні — це не раціонально ані з огляду на потребу в коштах, ані на кількість нинішнього сільського населення. Наступного року в Орепах обов’язково має бути вирішене це питання.
Парадокс у тому, що з 2003 року клуби і БК перейшли на баланси сільрад, тому підпорядковані саме їм, а не районним відділам культури. Дійшло до того, що коли в адміністрацію району надходять скарги на завідувачів клубів, котрі не справляються з обов’язками, у чиновника, котрий очолює відділ, немає можливості вплинути на ситуацію — це компетенція сільської влади. Покращити роботу клубів за таких умов — взагалі неможливо, тому за ініціативи Сергія Найдюка, у Новоград-Волинському районі відтепер усі кандидатури, через сесію, погоджують із ним — щоб у клубах керували не «кум, брат та сват», а спеціалісти.
Оптимізму додає той факт, що, за словами Сергія Вікторовича, вперше (!) за двадцять років незалежності, на Житомирщину надійшли небувалі за розмірами державні дотації. Зокрема, і місто, і район отримали по
17 мільйонів гривень. Відтак на реконструкцію і ремонт сільських закладів культури вперше (!) було витрачено 1 млн. 700 тисяч гривень, наступного року чекають не менших надходжень.
Звісно, розраховувати на швидку «реанімацію» сільських установ культури (а їх — близько 150) не доводиться. Проте, є сьогодні щасливчики, які, переживши довгі роки поневірянь, все ж дочекалися капітального ремонту: у Яруні, Стриєвій, Городниці, Пилиповичах, Гульську, Чижівці. У Новограді, за ініціативи Сергія Найдюка, нарешті відремонтували фасад районної бібілотеки ім. Лесі Українки, що практично в центрі міста, на Радянській. Маючи один із кращих книжкових фондів в області та ім’я видатної землячки, бібліотечна установа, якій більше сотні років, лише зараз отримала гідне обличчя.
Втім, виявляється, капітальний ре­монт — не панацея від занепаду сільської культури. У Яруні, наприклад, Будинок культури відремонтували, зробили грандіозне як для села відкриття, а молодь… не ходить туди. Тому наступним кроком, переконаний керівник районного відділу культури, має стати потужний контроль за діяльністю «ганделиків», яких у селах — хоч греблю гати. Чаркування з юних літ, за довгі роки державної бездіяльності, витіснило культуру на задвірки села…
Бюджет районного відділу культури, нехай не надто суттєво, але з року в рік зростає: сьогодні він становить 1 млн. 300 тис. гривень. Президент навіть пообіцяв збільшити ставку сільським бібліотекарям, котрі вже багато років мають лише 0,25%-0,75%. Звідки такі фантастичні обіцянки — незрозуміло, адже сільські бюджети є дотаційними, і звідки у державній кишені братимуть кошти на збільшення зарплат — велика загадка. Хоч зробити це слід було давно, бо бібліотечна система ледве тримається нині на ентузіастах-пенсіонерах.
У такій ситуації районній владі варто було би, очевидно, визначитися із пріоритетами. Підтримувати в першу чергу ті села, де з усіх сил дбають про збереження культурних установ і де це потрібно самим людям. І щоб наступного разу приводом для написання статті стала не пожежа, а відкриття оновленого Будинку культури в Орепах. Там, де це дійсно потрібно.