«ЙШОВ, УПАВ. ПРИЙШОВ ДО ТЯМИ — ГІПС…»

Весело було спостерігати за дещо дивакуватим героєм Нікуліна з відомої комедії «Діамантова рука». Та не до веселощів буде тим, хто раптом «вловить гав», і приходитиме до тями після «відвідин» ось таких колодязів, як на фото. Ще свіжий у пам’яті випадок — смерть дитини, котра кілька років тому впала у відкритий колодязь в районі «Болгарбуду». Але трагічний досвід не обернувся наукою і не став стимулом до того, щоб комплексно навести лад у цій проблемі. На жаль, такі «пастки» — далеко не поодинокі, і трапляються вони як на околицях, так і в центральній частині міста. Навіть неподалік від міськвиконкому, на проїжджій частині вулиці Чернишевського, хтось нещодавно «стирив» люк.
Винними у відсутності люків, як правило, називають крадіїв металу. Але ж сам по собі вкрадений метал не є грошима. Щоб перетворити його на бажані гривні, треба здати у пункт прийому металобрухту. Там, звісно, навряд чи хто у здоровому глузді прийме цілий і непошкоджений люк чи металеву решітку від ливньовки. Адже це може загрожувати значними штрафними санкціями — «шкурка вичинки не коштуватиме». Тому «металісти» подрібнюють украдене, ховають його поміж інший, нічим не примітний металобрухт. Здають, отримують за тарифом і йдуть собі витрачати грошики. При цьому, навряд чи витрачають їх на те, щоб нагодувати сім’ю. Щось підказує, що ці гроші невдовзі підуть на випивку…
Отож, очевидно, що відкриті колодязі — це проблема не тільки комунальників, яких ми звикли в цьому звинувачувати. Проблема — комплексна. Крім комунальників, до її вирішення мають долучитися і правоохоронці, і власники пунктів прийому металобрухту, і, звісно, влада, як ініціатор і координатор цього процесу.
Зрозуміло, що біля кожного колодязя по міліціонеру не поставиш. Але інтенсивніше патрулювати і пристрасніше перевіряти пункти прийому брухту — це можна, чи не так? Та найперше — потрібно «перекрити кисень» крадіям металу. Якщо вкрадене ніде не можна буде здати, то затія, як засіб заробити гроші, сама по собі значно втратить сенс. Або суттєво зменшаться її масштаби. Тут мають сказати своє вагоме слово власники пунктів прийому брухту: рішуче «Ні!» кожному уламку з характерними ознаками! І бажано повідомляти про такі випадки правоохоронцям. Не все ж місто краде метал! Можна вирахувати й покарати «активістів».
Відповідним організаціям (Водоканал, Теплокомуненерго, Укртелеком тощо), для чиїх потреб передбачені колодязі, теж слід не втрачати пильності. Поза сумнівом, що є вдосталь інших справ, але, якщо вже виявили факт, що колодязь відкритий, то не гілку в отвір встромляти слід, а чимшвидше знайти якусь іншу кришку. Гілка, як попереджувальний сигнал, більш-менш ефективна вдень. А вночі, враховуючи те, що не скрізь є якісне вуличне освітлення, то користі з такого сигналу буде мало.
...На щастя, за останні два місяці у травматологічному відділенні міськрайТМО не зареєстрували випадків, коли б зверталися постраждалі після падіння до відкритих колодязів. Щоправда, це зовсім не означає, що їх немає. Адже до редакції «ЗІ» часом звертаються люди, розповідаючи про такі пригоди, що завершилися «лише» подряпинами, синцями й порваним одягом. А от у минулому році, як повідомили нам у травматології, наскочивши на відкритий люк, загинув мотоцикліст...