ПОМИНАННЯ 48/2011

2 ноября, в свой день рождения, в 83 года, ушел из жизни почетный гражданин города, кавалер ордена «Звягель» и других правительственных наград, член Президиума городской организации ветеранов Анатолий Иванович МАКСИМОВ

Ветеранская организация в лице Анатолия Ивановича понесла великую утрату человека-труженика, прекрасного товарища, наставника, неутомимого борца за правду, справедливость, интеллигента, одаренного журналиста, человека с четкой позицией и взглядом на жизнь, скромного и уравновешенного, человека с большой буквы, прогрессивными взглядами и доброй душой.

В своих лекциях перед многочисленными аудиториями на злободневные темы он широко и глубоко освещал тему, увлекая слушателей доходчивым изложением материала.

Анатолий Иванович — обаятельный человек, и до конца своей жизни не утратил качество человека-патриота, жизнелюба, прекрасного семьянина и верного товарища.

Более двух десятков лет он возглавлял местную газету, будучи ее главным редактором. Сплотил коллектив газеты, который и сегодня, в условиях иной формации, продолжает заложенные традиции и выполняет роль агитатора и коллективного организатора.

Мы — ветераны, друзья и товарищи Анатолия Ивановича — искренне соболезнуем родным и близким покойного в этом непоправимом горе. Память в наших сердцах будет жить вечно. Пусть земля будет ему пухом.

К.МАЛОВ, председатель городской организации ветеранов, от имени членов Совета, Президиума

28 ноября прошло 20 дней, как трагически ушёл из земной жизни в другой мир дорогой нам человек Анатолий Сергеевич КОТ

28.02.72-09.11.11 гг.

Ты жил и радовался солнцу,

В глазах всегда горел огонь.

Для многих был ты — свет в окошке,

Теперь — на сердце просто боль.

Ты улетел от нас на небо,

Туда, где тихо и светло.

Всё кажется — нелепо…

И как поверить,

Что теперь ты далеко.

Всем кажется, что это сон,

Как будто, это чья-то злая шутка.

Сейчас перед глазами — только ты,

И не уходит этот сон ни на минутку.

Мы не забудем тебя никогда.

Вечно скорбящие родные

5 грудня минає рік, як трагічно загинув наш син і внук Борис ЯКОВЧУК

Здається, що це було ще вчора. Маленький ти йдеш до школи. І перші невеликі успіхи, незначні невдачі... Пішов із батьківської хати свою стежину відшукати. Рік пролетів, як буревій. І зараз там, на небі, ти, синочку мій. Дивлюся я, душа болить і сльози просяться з очей. І ми клянемось, сину наш, тебе до віку не забути. Молитва хай дійде до Бога, щоб рай тобі там був на небі. Любов щоб наша тебе гріла і пам’ять на землі зоріла. Те, що найдорожче у нас є, те, що не вмирає і не
згасає. Те, що люди любов’ю називають, ми ж тобі, синочку, посилаємо. Згадайте нашого синочка словами добрими і пом’яніть.

У вічній скорботі мама, тато, сестричка Наташа, рідні і друзі

5 грудня — річниця світлої пам’яті, як пішла з життя Лідія Іванівна СТЕЛЬМАХ

На душі — біль і жаль, і сум, тебе немає більше з нами. Та пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях.

Сумуючі мама, брат, сестра з сім’єю

30 листопада — рік, як не стало нашої дорогої мами, бабусі, прабабусі Броніслави Феліціанівни ДІДОВЕЦЬ

Не висловити словами всієї скорботи й печалі. У серцях і пам'яті завжди ти — з нами.

Діти, онуки, правнуки, рідні

4 декабря — 12 лет светлой памяти Риммы Фёдоровны ДИМЕНЮК

Время уносит в вечность

Поступь твоих шагов.

Лишь память души — бесконечна,

Как наша к тебе любовь.

Вечно скорбящие все родные и близкие

4 грудня минає 40 днів, як перестало битися серце найріднішої нам людини Надії Федорівни КАЩУК

І не забути, і не вернути. Лиш з болем в серці залишилось жити. Свята земля хай буде пухом, а Господь пошле Царство Небесне твоїй душі та вічну пам’ять на землі.

З глибоким сумом чоловік, діти, невістка, внуки, правнуки

26 листопада трагічно обірвалося життя прекрасної людини, матері, бабусі, гарної колеги Анни Федорівни СПІВАК

Хай Господь упокоїть вашу душу у Царстві Небеснім. Співчуваємо рідним та близьким. Сумуємо, пам’ятаємо.

Колеги по роботі

30 листопада — річниця світлої пам’яті мами, бабусі Ганни Пилипівни СУСЛОВЕЦЬ

Не можна виразити словами той біль, що залишився в наших серцях назавжди. Нам так не вистачає тебе, твоїх мудрих слів, щедрої турботи, доброї поради. Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю твоєю, мамо. Царство тобі Небесне, вічний спокій. Любимо тебе, сумуємо.

Чоловік, онуки та всі діти

2 грудня — 10 років, як обірвалося життя найдорожчої людини Василя Івановича ШАРАПОВА

Низько вклоняємося перед твоєю світлою пам'яттю, і скільки б не минуло часу, ми будемо завжди згадувати і молитися за тебе. А Господь хай пошле тобі Царство Небесне і вічну пам'ять. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі дружина, дочки, внуки

6 грудня минає рік, як перестало битися серце Вадима Петровича СУЩУКА

Все виглядаємо тебе, наш любий, а ти пішов у вічність. Царство Небесне тобі, синочку, вічне життя!

Сумуючі мама, бабуся, сестрички та їх сім’ї

29 листопада — 10 років, як немає з нами дорогої людини Георгія Миколайовича АНУФРІЄВА

Залишився біль і безмежна скорбота у наших серцях. Вічна пам’ять і Царство Небесне тобі, рідний.

Дружина, діти, онучка

30 листопада минув рік з дня смерті Галини Андріївни СЕРДЮК

Низько вклоняємося перед Вашою світлою пам’яттю, і скільки б не минуло часу, ми будемо завжди згадувати і молитися за Вас. А Господь хай пошле Вам Царство Небесне та вічну пам’ять.

Вічно сумуюча сестра, дочка і племінники