ПІСНІ, У ЯКИХ ГОВОРИЛА ДУША

Концерт Віктора Павліка, що відбувся у міському Палаці культури, став неабиякою подією у культурному житті нашого міста. І не лише тому, що нечасто нас, провінціалів, балують своєю увагою зірки шоу-бізнесу. Насправді Віктор Павлік, як на мене, є одним із тих небагатьох сучасних українських виконавців, у творчості яких присутня душа. Саме оця душевність виконання, витончений ліризм (який нині дуже модно чомусь стало на українській сцені підміняти вульгарним цинізмом) текстів пісень не може залишити байдужим нікого — від старого до малого. Мабуть, всі ми скучили саме за цим, чого так бракує у сучасному світі, зокрема і в нашій державі, якій наполегливо нав’язують чужу жорстоку культуру, а саме — за добрими, красивими і щирими почуттями, за звичайною людяністю. Напівоголені виконавці зі сцени пропонують нам двозначну мову тіла, а хочеться — щоб говорила насамперед душа. І у Віктора Павліка вона насправді говорить. Тож і не дивно, що серед його пісень так багато справжніх хітів, які живуть, які знають напам’ять, і які люблять люди різних поколінь.
Новоград-волинці з нетерпінням чекали на співака — у залі, як-то кажуть, ніде було яблуку впасти — аншлаг! До речі, перед концертом співак люб’язно погодився відповісти на запитання журналістів і розповів, що приїхав до нашого міста на запрошення депутата Житомирської обласної ради, почесного громадянина нашого міста Петра Михайловича Литвина. Тож, насамперед, журналісти звернулися до Петра Михайловича із запитанням: що спонукало його організувати цей приїзд відомого співака?
Петро Михайлович відповів, що йому особисто хочеться подарувати новоград-волинцям не лише гарний відпочинок, а й ковток духовності, єднання з гарною українською піснею, яка облагороджує душу людини, просвітлює її, робить нас мудрішими. Саме з цією метою і був організований концерт.
Віктор Павлік ще раз подякував П.М.Литвину за запрошення в таке гарне і славне місто і повідомив, що саме цього року святкує ювілей своєї професійної діяльності:
— З 1986 року я працюю в Тернопільській обласній філармонії і цього року святкую 25-річчя творчої діяльності на професійній сцені.
У Національному палаці «Україна» торік відбувся мій перший сольний грандіозний концерт у супроводі великого оркестру, і це було дивовижне видовище, яскраве шоу. А сьогодні ми виступаємо з вокально-інструментальним ансамблем у складі 5 чоловік. Група називається «Шикадам», і ми привезли свою програму «Освідчення». Нині я освідчуватимусь перед новоград-волинцями і співатиму різні пісні — як старі, так і нові, різними мовами — російською, англійською і, звичайно, переважна більшість — нашою рідною, українською.
Я свято вірю, що сьогоднішній день започаткує хорошу традицію. На превеликий жаль, багато людей не змогли потрапити на це свято, бо зал не зміг вмістити всіх бажаючих. Тому ми плануємо цієї весни провести такий же концерт на площі перед Палацом культури. Я спеціально для цього буду готувати нову програму, хоча багато пісень люди дуже люблять і просять мене заспівати їх на кожному концерті. Вже деякі мені добряче «приїлися», але співаю — людям подобаються. Немає такого концерту, щоб я там не виконував «Ти подобаєшся мені», «Ні обіцянок, ні пробачень», «Шикидим». Мені хочеться подарувати щось нове, адже пісень у моєму репертуарі вже понад триста.
Зараз співає мій старший син — Олександр Павлік, фіналіст Ікс-фактору. Можливо, ми з ним разом до вас приїдемо.
Я пригадую, як колись Борис Шарварко робив у вас Дні міста і багато років тому, може 12, я приїжджав у складі інших артистів на це свято — дійство відбувалося ­просто неба, але було дуже гарне і незабутнє — таку честь віддавав рідному місту Борис Шарварко. Я дякую Господу Богу, що ми познайомилися з Петром Михайловичем і дружимо з ним, і я вдячний долі за те, що маю можливість спілкуватися з такою людиною.
Від імені міської влади артиста привітав заступник міського голови Валентин Костюк, а від імені влади району — голова райдержадміністрації Сергій Лавренюк, які побажали Віктору Павліку творчих успіхів та подарували йому символічні сувеніри краю, де народилася славетна Леся Українка.
Майже дві години концерту пролетіли неначе на одному подиху — відчувалося особливе єднання сцени і залу — глядачі підхоплювали тексти знайомих і улюблених пісень, зал неначе світився добрими і вдячними посмішками. Артиста довго ще не відпускали зі сцени, а це означало одне: новоград-волинцям дійсно подарували гарне свято!