УКРАЇНСЬКА ПЕКТОРАЛЬ

Ми в саду і хаті
Бережем калину
І повір’я роду,
Як святе життя...
Баба-повитуха,
Прийнявши дитину,
В вишиту сорочку
Кутає дитя.
Цю сорочку-долю
Жінки гаптували,
В полотно вшивали
Коди таїни,
Аби знаки роду
Всіх оберігали:
Від біди, безвір’я,
Зради й чужини!
Маніжка Сорочки —
Магічний малюнок:
Півники, барвінок,
Хміль на рукавах,
Кетяги калини —
Дажбога дарунок,
Птахи Ора й Дани,
Світ — Чумацький Шлях...
Ми, Земля і Сонце —
Одвіку єдині,
Є творіння Бога,
Волі і Руки.
Ми несем у вічність
Стяги жовто-сині,
Куполи Софії,
Злаків колоски.
В мене на подвір’ї
Ще живуть повір’я.
Тут в голодну днину
Струменить життя...
Молода матуся,
Скупавши дитину,
В вишиту сорочку
Кутає дитя!