ПАМ’ЯТЬ ПРО ГЕРОЇВ — СВЯЩЕННА

У листопаді виповнилось 90 років від дня героїчної загибелі воїнів Другого Зимового походу Армії Української Народної Республіки у бою біля містечка Базар, що розташоване в Народицькому районі Житомирської області.
17 листопада 1921 року в селі Малі Миньки, неподалік Базару, в бою з більшовицькими військами на чолі з Г.Котовським зазнала поразки Волинська група Армії УНР під командуванням генерала-хорунжого Юрія Тютюнника. Через кілька днів більшовики зігнали жителів Базару подивитися на страту. Полонених, після дводенного перебування в голоді й холоді, вишикували біля заздалегідь викопаного рову. Котовський особисто пропонував їм пере-йти на бік Червоної Армії, проте у відповідь хлопці заспівали: «Ще не вмерла Україна…». Пісня обривалася у них на вустах. Мертвих і поранених загорнули примерзлою землею…
19 листопада віддати шану українським героям приїхали делегації з кількох областей України. Серед присутніх були голова Конгресу українських націоналістів Степан Брацюнь, заступник голови КУН Євген Лупаков, голови Київського й Кіровоградського осередків КУН, Київського братства ОУН-УПА. Також була делегація від ВО «Свобода», яку очолив голова Олег Тягнибок. Житомирщину представляло крайове братство ОУН-УПА (М.Кот), спілка офіцерів, козацтво та інші політичні партії. До меморіалу були покладені вінки й живі квіти. Священики Київського патріархату відправили жалобну панахиду.
Українські патріоти щороку відвідують меморіал героям Базару, що встановлений на місці загибелі воїнів армії УНР. Приїжджають — не сумувати, а сповнитися духом боротьби, незламності українських лицарів! Слава Україні!

Довідково. Після окупації більшовиками Української Народної Республіки частини регулярної армії УНР були інтерновані до Польщі. Однак у 1921 році було ухвалено рішення рейдом вирушити в Україну, підняти всенародне повстання та дійти до Києва. Проти Армії УНР під командуванням генерал-хорунжого Юрка Тютюнника більшовики стягнули свої кращі сили.
Останній бій із більшовицькими військами Волинська група провела 17 листопада 1921 року під Малими Миньками. У ньому близько тисячі виснажених вояків-повстанців протистояли кількатисячному добре озброєному більшовицькому війську. Українські бійці боролися до останнього набою. Окремі вояки, щоб не потрапити до більшовицького полону, підривали себе останньою гранатою. Так вчинили урядовець М.Білинський, ройовий Андрієвський та інші. Вдалося врятуватися і повернутися до Польщі штабу армії, кінній сотні та пораненим, котрі перебували на передніх підводах.
Протокол Надзвичайної комісії свідчить, що під Малими Миньками було вбито більше 400 бійців, у полон захоплено разом із пораненими 537 вояків, з яких до суду дожило лише 443. До найвищої міри покарання — розстрілу — засудили 360 повстанців. Осіб командного складу направили до Києва для додаткового допиту, більшість із них було страчено.
За даними, які наводить український історик Роман Коваль, серед вояків, котрі загинули під Базаром, були не лише українці, а й представники інших народів. Згідно з анкетами розстріляних, 85,88% із них становили українці, 9,41% — росіяни (це не менше 32 чоловік), поляки — 1,47%, білоруси та євреї — 1,18%, німці — 0,59%. Червоноармійці під Малими Миньками теж зазнали значних втрат. Як свідчать спогади, вони декілька днів возили своїх поранених до Овруча, а шпиталі в Базарі й Народичах були вщерть заповнені.
Історики кажуть, що листопадовий рейд майже не мав шансів на успіх, скоріше це був похід відчаю й акт героїзму. З поразкою Другого Зимового походу збройна епопея регулярної української Армії УНР закінчилася.
Зараз на місці останньої битви Армії УНР споруджено меморіальний пам’ятний знак, на якому викарбувані імена загиблих. Відкриття відбулося 26 серпня 2000 року.