ДIМ НА ПIСКУ I НА СКЕЛI
- 198
- коментар(і)
- 10-02-2012 19:43
Одного дня, на світанку, Учитель проходжувався із Учнем по березі моря. Вони йшли спокійно і мовчки. У цій тиші під звуки моря між ними відбувався діалог, який можна було би побачити лише зі сторони. Справа в тому, що, придивившись добре до них, можна було запримітити їхні рухи у часі ходьби.
Учитель ішов твердо, не хитаючись. Його кроки були рішучі і впевнені. Він, хоч ішов поволі, але завжди попереду від свого Учня. Він розглядав час від часу всю красу узбережжя, усміхався в бік неба і навіть закривав на якусь мить очі.
Натомість Учень ішов зовсім по-іншому: чомусь завжди кидався з одного боку в інший, спотикався, падав, хоч постійно дивився під ноги. Відповідно бідолага, будучи змученим, постійно відставав. Навіть смішно було дивитися, як той час від часу добігав, а пісок постійно курився довкола.
І от за якийсь час такої нелегкої ходьби захеканий Учень розірвав тишу своїм запитанням про життя: «Учителю, давно вже хотів тебе запитати. Чому моє життя таке непевне, повне труднощів, які мене просто турбують. Скажи мені, як потрібно будувати своє життя, у який спосіб маю жити, щоб не втомлюватися від кожного кроку в житті?».
Учитель зупинився. Поглянувши лагідно в очі, промовив: «Життя — це шлях, по якому ти ідеш. Життя — це місце, на якому стоїш. Життя — це все, що тебе оточує і в чому ти живеш. Отже, від того, що є під тобою, залежить твоє життя. Запам’ятай: найперше життя залежить від основи, по-якій ти йдеш, на якій ти живеш. Тому почни з твого фундаменту життя».
Учень не зрозумів сказаного, опустив очі і побачив, що Учитель стояв на камені. Дивно. Він поглянув у сторону пройденого шляху і зауважив, що сліди Учителя майже завжди були на твердій основі, його ж сліди були немов розкидані.
Вони продовжили шлях. Цього разу вже ніхто не добігав і не спотикався.
Коли ще не маєш досвіду, то кидаєшся у різні сторони, не зважаючи на те, що витрачаєш фізичні сили і позбавляєш себе радості від подорожі, радості від життя. Прийде час, коли потрібно буде зробити вибір: кожний крок має бути зроблений на тверду основу!
Учитель ішов твердо, не хитаючись. Його кроки були рішучі і впевнені. Він, хоч ішов поволі, але завжди попереду від свого Учня. Він розглядав час від часу всю красу узбережжя, усміхався в бік неба і навіть закривав на якусь мить очі.
Натомість Учень ішов зовсім по-іншому: чомусь завжди кидався з одного боку в інший, спотикався, падав, хоч постійно дивився під ноги. Відповідно бідолага, будучи змученим, постійно відставав. Навіть смішно було дивитися, як той час від часу добігав, а пісок постійно курився довкола.
І от за якийсь час такої нелегкої ходьби захеканий Учень розірвав тишу своїм запитанням про життя: «Учителю, давно вже хотів тебе запитати. Чому моє життя таке непевне, повне труднощів, які мене просто турбують. Скажи мені, як потрібно будувати своє життя, у який спосіб маю жити, щоб не втомлюватися від кожного кроку в житті?».
Учитель зупинився. Поглянувши лагідно в очі, промовив: «Життя — це шлях, по якому ти ідеш. Життя — це місце, на якому стоїш. Життя — це все, що тебе оточує і в чому ти живеш. Отже, від того, що є під тобою, залежить твоє життя. Запам’ятай: найперше життя залежить від основи, по-якій ти йдеш, на якій ти живеш. Тому почни з твого фундаменту життя».
Учень не зрозумів сказаного, опустив очі і побачив, що Учитель стояв на камені. Дивно. Він поглянув у сторону пройденого шляху і зауважив, що сліди Учителя майже завжди були на твердій основі, його ж сліди були немов розкидані.
Вони продовжили шлях. Цього разу вже ніхто не добігав і не спотикався.
Коли ще не маєш досвіду, то кидаєшся у різні сторони, не зважаючи на те, що витрачаєш фізичні сили і позбавляєш себе радості від подорожі, радості від життя. Прийде час, коли потрібно буде зробити вибір: кожний крок має бути зроблений на тверду основу!
Коментарі відсутні