«ДЕ ГОРІЛКА, ВІТЬОК?!»

Цього разу Віктор Сімков (імена в матеріалі змінені) припер на «точку» не традиційну дрібницю, а зварювальний трасформатор.
— А чим працювати будеш? — поцікавився Гарновський. — Із запою вийдеш, а тачки чим ремонтуватимеш? Трасформатор-то — тю-тю.
— Були би руки цілі, а трасформатор — діло наживне.
— Ну, дивися. Твоє діло продати — моє розрахуватися.
Спостерігаючи за тим, як Гарновський соває гирю терезів, Сімков ходив подвір’ям. Він випадково подивився на розчахнуті двері сараю. Віктор чудово знав, що саме там Гарновський зберігає спиртні напої. Зазвичай двері були замкнуті на важкенький замок.
— Тобі як: самогоном чи грошима? — спитав Гарновський.
— Гроші треба.
— А я думав, що тобі похмелитися хочеться.
Гарновський пішов до будинку, а Віктор метнув до сараю. Коли Гарновський розраховувався із клієнтом, то помітив у очах Сімкова хвилювання, проте цього до особливої уваги не взяв. А привід у Віктора для тривоги був. У рукавах його куртки були заховані дві пляшки горілки. Ще дві він поспіхом розбив, коли витягував із ящика…

Мабуть, яскравим спомином з дитинства Гарновського були похорони батька. Гарновський-старший загинув од електротравми при спробі вкрасти мідні шини з трансформаторної підстанції. Займатися «металевим» бізнесом він почав у дев’яності. Спочатку справа була дуже прибутковою, але коли в країні так-сяк навели порядок, довелося пасок дещо затягти.
Дивно, але трагічна загибель батька нічому не навчила сина. Швидше навпаки. Скуповування і перепродаж кольорових металів настільки тісно ввійшла у життя цієї сім’ї, що молодший Гарновський просто не бачив інших засобів заробляти на життя. Навіть прізвисько «Мідний» отримав од батька в спадщину.
Щоправда, сам по підстанціях не лазив. Щоб не витрачати гроші на закупівлю металу, гонив самогон, а для особливо гонористих здавачів тримав кілька ящиків оковитої. Клієнтура у Гарновського була широкою: від жебраків, котрі крали в селах алюмінієві каструлі, до чоловіків, котрі, не отримавши від жінок грошей на похмілля, тягли на «точку» все, що потрапляло під руку.
Гарновський був тонким психологом. З бажанням, хоча й не багато, давав у борг. Така тактика дозволила йому тримати на повідку половину масиву. В тому числі і Віктора Сімкова — автослюсаря «золоті руки» і одночасно п’яничку. У тверезому стані Віктор був нормальним чоловіком, а п’яним чи з похмілля міг утворити таке, чого потім соромився. Одначе Сімков не міг і уявити, що коли-небудь зможе кинути самого Мідного.

Сімков постійно обертався. Пришвидшував крок. Зрештою, побіг. Якби він мав можливість повернути час назад, він би ні за що не поліз за тією горілкою... В сарай. Була навіть думка повернутися. Правду сказати Гарновському про те, що його лихий поплутав. Але чим далі — тим більше він заспокоювався. Проте, так чи інакше, у Мідного за день бувало не менше десяти клієнтів. Якщо він не виявив пропажу відразу, то можна було обвинуватити того, хто заходив пізніше.
Дійшовши до такого висновку, Віктор пірнув у придорожні кущі. Заховав там спиртне, старанно замаскував його травою і гілками. Повернувшись на дорогу, він відчув себе так, наче із плечей скинув важкий камінь. Але радіти було зарано. Із-за рогу випірнула машина Мідного — чорне «БМВ». У даний час для Віктора вона була схожа на катафалк.
Гарновський загальмував, вистрибнув із авто і схопив Сімкова за грудки.
— Що твориш, злодюго?!
— Я не…
Удар ногою в живіт не дав виправдатися.
— Де горілка, Вітьок?
— Та… Там.
Мідний кинувся в кущі, пляшки поклав на заднє сидіння. Повернувся до тремтливого, як осиковий лист, Віктора.
— Гроші, потороч!
— Так, так, звичайно, — Сімков віддав купюри Гарновському. — Чуєш, Мідний, прости Христа раді…
— Простити?!
— Ну…
Злодій отримав цілий град ударів. Віктор упав на землю. Він сподівався, що Мідний обмежиться ще кількома копняками, проте, помилився. Гарновський настільки розійшовся, що його годі було зупинити.
Піднявши ногу, Мідний із силою запечатав каблук у зап’ястя Сімкова. Почувся хрускіт кістки. Віктор крутився від болю, а озвірілий Гарновський ту ж процедуру проробив із другою рукою злодія…
Віктора врятувало випадкове втручання перехожих, котрі з великим зусиллям відтягли скаженого Мідного від жертви.
Тепер Сімков перебуває в лікарні і навряд чи вийде звідти в найближчий час. У нього виявили струс мозку, переломи рук і ребер.
Гарновському ж доведеться відповідати не тільки за нанесення тілесних ушкоджень. Оцінку його незаконної скупівлі кольорових металів дадуть співпрацівники міліції.