ДИСКРИМІНАЦІЯ

Першою Микита Вузлик зупинив огрядну, але приємної зовнішності, жінку.
— Здрастуйте!
— Ну, добрий день! — з підозрою відповіла дама.
— Вас вітає незалежне соціологічне агентство «А як у вас»!
— А у вас як?— Тобто… — зніяковів Микита Вузлик. Потім знайшовся. — Ми проводимо опитування на предмет дискримінації чоловіком жінки.
— І що?
— Ви одружені?
— Припустимо.
— А от скажіть, шановна, які у вас взаємовідносини з чоловіком?
— Та ніби нічого.
— Часто сваритеся?
— Пісок і той треться.
— Кгм… А чоловік вас б’є?
— Чий?
— Ну, ваш?
— Шо-о-о?!
— Дякую!
— Адь’ю!

— Здраствуйте, пані!
— Здрастє!
— Опитування…
— Питайте.
— Вас чоловік не ображає?
— З якої це радості? Раз було підняло на мене руку, то я тією пляшкою, з-під шампанського, що на свято воно принесло, і дала йому по голові. Тепер його не чіпаю.

— … А які у вас, пане, взаємостосунки з дружиною? Не сваритеся?
— Ну що ви! Ми люди інтелігентні! Мир та любов!

Біля Парку відпочинку Микита Вузлик зупинив черговий об’єкт своєї уваги: високу, симпатичну жінку. Її голову увінчував широкополий капелюшок.
— Здрастуйте, шановна!
— Здрастуйте, добродію!
— Соціологічне агентство «А як у вас»!
— Чула, чула!
— Ви одружені?
— Звичайно!
— А чоловік вас не ображає?
— Ой… Якось увечері ми поверталися додому із гостей. Причепилося до нас троє хуліганів. Мусила свого коханого з дерева знімати.
— А хулігани?
— Не дістала. Вони вище сиділи.

— … А у вас які взаємо­відносини?
Чоловік:
— Нормальні. Живемо, як голубки: то вона у вікно вилітає, то — я.

Вулицею йде чоловік невизначеного віку. Засмучений, замислений.
Микита Вузлик підійшов до нього.
— Здрастуйте!
— Ну, здоров. Шо нада?
— Я із агентства «А як у вас?».
— Поганяло чи шо?
— Кгм… Ви одружені?
— Ти шо, внатурі? Ти звідки випорснув? Які дружини? Ну, є там одна вішалка.
— Ви її не ображаєте?
— А тобі шо, підогнать її? Година — сотня.
— Не треба!...

На зустріч Вузлику дибкає панянка із зачіскою «унісекс». В пошарпаних джинсах. Сорочка на випуск. Пожадливо жуйку жує. Видно, що суб’єкт без комплексів.
На Вузликове запитання про сімейні взаємостосунки тільки хихикнула і хотіла йти далі, та Микита її зупинив:
— То ви одружені?
— Ти чо, с луни упал?! — вирячилась та. — На фіг оні нужни? Било одно чмо… Та, ну єго! Короче. Я женщина свободная! Панял?
— «Панял»…

Біля кіоску якийсь чолов’яга пиво з пляшки цмулить.
— …А як у вас?
Чоловік, ховаючи за спину хмільний напій, покрадьки визирає з-за кіоску. Відтак прикладає до губ пальця.
— Тихо! Там десь моя у черзі стоїть!
— Зрозуміло. Також живете, як голубки?
— Ой, не питайте.

Дорогою йде чоловік середніх літ. Волосся скуйовджене, куртка пом’ята, погляд втомлений. Уважно архітектуру розглядає. Микита Вузлик — до нього. Мовляв, проводимо опитування, те-се. А той:
— Скажіть, а де я?
— А ви що, нічого не пам’ятаєте?
— Дещо.
— Що саме?
— Що вчора було 8 Березня? То де я?
— У Звягелі.
— Слава Богу! — враз невимовно зрадів той. — А я думав, що в Житомирі!
І пішов далі.
Н-да, посвяткував…

— … А у вас хто в домі господар?
— Я, звісно! Не буде ж жінка мною керувати, яку я породив із ребра! Вона повинна менше говорити. Її робота — їсти варити, прати, прибирати, дітей нянчити.
Підходить якась дама. Здивовано питає:
— А що це тут таке?! Вже соображаєте?! Ану пішли додому!
Микита Вузлик не менш здивувався. Шепоче «Адаму»:
— Чоловіче, ви говорили, що жінка повинна…
— Це не жінка. Це — теща!

А ось ще одна особа. Якось дивно одягнена.
— Здрастуйте! Я Микита Вузлик!
— Привєтік!
— Вас вітає «А як у вас»!
— Ой, Нікітка, у мєня всьо о’кей!
— Я хочу…
— Я знаю, чєво ти хочєш, пупсік! А ти нічьо, мілашка!
— Я не-е… А ви хто?
— Пашлі со мной, зая, і ти всьо узнаєш!
— Вибачте, але я не можу.
— Фу, какой пратівний!..

Геть утомившись, Микита Вузлик вирішив опитування на сьогодні припинити. Був засмучений. Думав, що цього дня із завданням не впорався. Він так і не збагнув, хто на початку третього тисячоліття більше кого дискримінує: жінка чоловіка чи навпаки. Особливо незрозумілим виявився останній… остання…
— Не мій сьогодні день…