8 КВIТНЯ — РИМО-КАТОЛИКИ СВЯТКУЮТЬ ВОСКРЕСIННЯ ХРИСТОВЕ
- 313
- коментар(і)
- 06-04-2012 01:09
Воскресіння Христове — найважливіше свято християнського календаря. Цього дня, за християнським ученням, воскрес Ісус Христос, який своїм розп’яттям спокутував гріхи людства. Свято, що також має назви Великдень, Пасха або Паска, символізує й уособлює радість із приводу перемоги Божого Сина над смертю та вічним забуттям. У Воскресінні християни бачать підтвердження життя після смерті, що і є головним змістом святкування.
У перші століття християнства різні помісні церкви відзначали Пасху в різний час, а деякі святкували це свято разом з євреями. Остаточно дату святкування Великодня визначив Нікейський собор у 325 р. З того часу встановлено, що Великдень має припадати на першу неділю після першого повного місяця, який настає після весняного рівнодення (21 березня). Розбіжність між датами католицької та православної Пасхи обумовлена тим, що римо-католицька церква користується григоріанським календарем, а православна — юліанським, різниця між якими становить 13 днів.
Переживання свята починається з Великого Четверга. Останні три дні перед Пасхою — Великий Четвер, Страсна П’ятниця, Велика Субота — називають Пасхальним Триденням. Літургія кожного із днів має своє значення. Так, у Великий Четвер — відзначається Таїнство Євхаристії та Священства. Після останньої молитви Святі Дари переносяться у особливе місце-«темницю», що символізує ув’язнення Христа. Згадуючи Страждання Господні, Церква ніби завмирає в молитовній тиші — з цього дня дзвони не дзвонять, замість них використовують дерев’яні колотушки. У Страсну П’ятницю вшановується День Смерті Христа. Відзначається Страсна П’ятниця, в першу чергу, особливо суворим постом, під час літургії Євхаристія не здійснюється, оскільки вважається, що жертву приносить сам Христос. Після меси Святі дари переносяться у боковий вівтар, який символізує Гроб Господній — уособлення перемоги Христа над смертю і дияволом.
Велика Субота — день скорботної тиші. Християни пильнують біля Гробу Господнього і розмірковують про Тайну Спасіння. До опівдня у Велику Суботу освячується їжа для великодньої трапези — пасхальні хліби, м’ясо, ковбаси, копченості, сіль та яйця. Кожен вид пасхальної їжі має глибоко символічну суть: всі вироби з борошна (куличі, паски) нагадують, що справжнім живим Хлібом є сам Христос; м’ясо, копченості, ковбаси — пам’ять про пасхального Агнця; яйця — символ нового життя, яким обдаровує нас Воскреслий Христос; сіль — щоб оберігала від причини.
Увечері Великої Суботи розпочинається Навечір’я Пасхи або Пасхальна Вігілія, що складається з Літургії Світла, Літургії Слова, Літургії Хрещення, Євхаристії, і завершується хресною ходою. Тричі обходять вірні храм, прославляючи та проголошуючи Світле Христове Воскресіння.
Традиції святкування Пасхи в різних країнах, навіть у різних регіонах однієї країни відзначаються своєрідністю. Наприклад, наші найближчі сусіди — поляки — святкують два дні — неділю та понеділок. Після ранкової святкової меси у костелі вся родина неодмінно збирається на святковий сніданок, на якому обов’язково мають бути традиційні свячені паска, яйця, хрін, м’ясо, ковбаси. Наступний за Великодньою неділею понеділок у Польщі називають «мокрим». Поляки щедро поливають один одного водою, проте ніхто не ображається, оскільки вважається, що вода приносить прибуток, здоров’я, удачу. Залишитись сухим у «мокрий» понеділок — погана прикмета.
Інші сусіди України — угорці — також розважаються «окропленням» у понеділок після Пасхальної неділі. Замість води використовують парфуми або одеколон, і просять за це поцілунок чи розписане яйце.
У Чехії, де Великдень шанується як другий Новий рік, із цим святом пов’язані численні звичаї, повір’я, гуляння і, звичайно ж, щедра чеська кухня з пивом. Дітям прийнято дарувати пряник у формі баранця, а на столі обов’язковою стравою є заєць. Розваги і гуляння починаються в понеділок, який називають Красним.
У перші століття християнства різні помісні церкви відзначали Пасху в різний час, а деякі святкували це свято разом з євреями. Остаточно дату святкування Великодня визначив Нікейський собор у 325 р. З того часу встановлено, що Великдень має припадати на першу неділю після першого повного місяця, який настає після весняного рівнодення (21 березня). Розбіжність між датами католицької та православної Пасхи обумовлена тим, що римо-католицька церква користується григоріанським календарем, а православна — юліанським, різниця між якими становить 13 днів.
Переживання свята починається з Великого Четверга. Останні три дні перед Пасхою — Великий Четвер, Страсна П’ятниця, Велика Субота — називають Пасхальним Триденням. Літургія кожного із днів має своє значення. Так, у Великий Четвер — відзначається Таїнство Євхаристії та Священства. Після останньої молитви Святі Дари переносяться у особливе місце-«темницю», що символізує ув’язнення Христа. Згадуючи Страждання Господні, Церква ніби завмирає в молитовній тиші — з цього дня дзвони не дзвонять, замість них використовують дерев’яні колотушки. У Страсну П’ятницю вшановується День Смерті Христа. Відзначається Страсна П’ятниця, в першу чергу, особливо суворим постом, під час літургії Євхаристія не здійснюється, оскільки вважається, що жертву приносить сам Христос. Після меси Святі дари переносяться у боковий вівтар, який символізує Гроб Господній — уособлення перемоги Христа над смертю і дияволом.
Велика Субота — день скорботної тиші. Християни пильнують біля Гробу Господнього і розмірковують про Тайну Спасіння. До опівдня у Велику Суботу освячується їжа для великодньої трапези — пасхальні хліби, м’ясо, ковбаси, копченості, сіль та яйця. Кожен вид пасхальної їжі має глибоко символічну суть: всі вироби з борошна (куличі, паски) нагадують, що справжнім живим Хлібом є сам Христос; м’ясо, копченості, ковбаси — пам’ять про пасхального Агнця; яйця — символ нового життя, яким обдаровує нас Воскреслий Христос; сіль — щоб оберігала від причини.
Увечері Великої Суботи розпочинається Навечір’я Пасхи або Пасхальна Вігілія, що складається з Літургії Світла, Літургії Слова, Літургії Хрещення, Євхаристії, і завершується хресною ходою. Тричі обходять вірні храм, прославляючи та проголошуючи Світле Христове Воскресіння.
Традиції святкування Пасхи в різних країнах, навіть у різних регіонах однієї країни відзначаються своєрідністю. Наприклад, наші найближчі сусіди — поляки — святкують два дні — неділю та понеділок. Після ранкової святкової меси у костелі вся родина неодмінно збирається на святковий сніданок, на якому обов’язково мають бути традиційні свячені паска, яйця, хрін, м’ясо, ковбаси. Наступний за Великодньою неділею понеділок у Польщі називають «мокрим». Поляки щедро поливають один одного водою, проте ніхто не ображається, оскільки вважається, що вода приносить прибуток, здоров’я, удачу. Залишитись сухим у «мокрий» понеділок — погана прикмета.
Інші сусіди України — угорці — також розважаються «окропленням» у понеділок після Пасхальної неділі. Замість води використовують парфуми або одеколон, і просять за це поцілунок чи розписане яйце.
У Чехії, де Великдень шанується як другий Новий рік, із цим святом пов’язані численні звичаї, повір’я, гуляння і, звичайно ж, щедра чеська кухня з пивом. Дітям прийнято дарувати пряник у формі баранця, а на столі обов’язковою стравою є заєць. Розваги і гуляння починаються в понеділок, який називають Красним.
Коментарі відсутні