26 РОКІВ ПО ЧОРНОБИЛЮ

Третього травня 1986 року і впродовж наступних років тисячі звягельчан залишили домівки і направилися у зони радіоактивного зараження для вирішення невідкладних і небезпечних державних завдань. З часом їх назвали учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або ліквідаторами.


Люди, котрі проживали на уражених радіацією землях, отримали статус постраждалих, внаслідок Чорнобильської катастрофи. І ліквідаторів, як постраждалих, стали у народі називати «чорнобильцями». Держава декларувала постійну підтримку і гарантії, але з кожним роком обіцянки і реалії віддалялися одна від одної. Чорнобильці зіштовхнулися з багатьма невирішуваними проблемами з питань забезпечення житлом, охорони здоров’я, соціального захисту, пенсійного забезпечення. Закон України з 1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з перших днів свого існування почав «згасати». Десятки змін та доповнень до покращання не привели.
З кінця 2010 року новий наступ центральних виконавчих органів на Чорнобильський закон, а точніше — на пільги постраждалих, підняв хвилі обурення. Проти порушення Конституції України, яка наголошує на незворотності дії прийнятих законів, проти прийняття Постанов Кабінету Міністрів, що підміняють забезпечення законних пільг «ручним» управлінням Уряду, виступили маси пільговиків.
Звернення до М.Азарова, а потім до В.Януковича з вимогами щодо відкликання проектів недолугих документів залишилися без відповідей. У хід пішли мітинги, пікетування, голодовки і бурхливі протести.
Здійснивши махінації, начебто із врахуванням пропозицій, у листопаді 2011 року пенсійні гарантії чорнобильського закону затьмарила Постанова Кабінету Міністрів України №1210. Майже для усіх інвалідів, хто перейшов на чорнобильську пенсію або збирався це зробити, настали «чорні дні». Для оформлення відповідної пенсії бракує довідки про кратність заробітку за роботу у зонах радіаційного забруднення. З плином часу (26 років), через негаразди із збереженням архівних документів, отримання відповідних довідок неможливе. Недарма Постанова і небажання її відміни показали відношення до пільговиків. Склалося враження, що це — не помилки урядовців, а спрямована дія на зниження такого поняття, як чорнобильці. За те, що діється, пора спитати: кого ми обрали?
Комітетом міськрайонного об’єднання «Спілка Чорнобиль» було прийняте рішення про внесення пропозицій до владних органів щодо ініціювання доповнень до діючої Постанови КМУ №1210. У грудні минулого року були направлені листи віце-прем’єр міністру Сергію Тігіпку, керівникам Пенсійного фонду України та Міністерства оборони. Ми пропонуємо ­визнати для підрахунку пенсій документи, що є підставою для надання статусу і видачі чорнобильського посвідчення, що дасть вихід із створеного бюрократичного тупика. Відповіді надійшли. Їх відписали кабінетні «спеціалісти», які повчали, як нам жити. А щодо їх бажання ініціювати чи ні наші пропозиції, — жодного слова.
Чорнобильців зневажають і не думають про те, що у різних ситуаціях у майбутньому, якщо трапляться катастрофи, нікому буде продовжувати героїчні традиції. Адже майбутні герої зростають сьогодні, на підготовленому грунті.
З ініціативи народного депутата України, земляка, Голови Верховної Ради України Володимира Михайловича Литвина, вперше було оголошено, що ліквідатори — це захисники Вітчизни, за що ми йому вдячні. Він, як завжди, уважно вислуховує, вивчає звернення і прохання земляків і докладає зусиль до їх вирішення. Коли Володимиру Михайловичу було вручено лист про ініціювання наших пропозицій, до сорому попередньо вказаних урядовців, він підійшов до цього питання відповідально. Особисто організовував розгляд наших пропозицій у Комітеті Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Під контролем
В.М.Литвина вказаний Комітет направив відповідні документи до Кабінету Міністрів України для реагування та вживання заходів щодо порушених нами питань.
Ми дякуємо Володимиру Михайловичу за надану допомогу, за державницький підхід до життя чорнобильців. Ми бачимо, хто і як служить людям!