НАЛИСНИКИ

— Алло! Здрастуй, мамо!
— Добридень, доню! Що там у тебе?
— Нормально все. А в тебе?
— І в мене, слава Богу!
— Мамо…
— Слухаю, доню?
— Я хочу налисників ­напекти…
— Не знаєш як?
— Ага.
— З чим ти хочеш їх робити?
— З куркою і грибами.
— Ух-ти! То я зараз до тебе їду!
— О! Приїжджай!
— Ех, якби ж то було коли. Ти багато хочеш їх робити?
— На нас двох: на мене і Андрійка.
— Тоді слухай. Насип у глибоку мисочку стакан-півтора борошна, вбий туди одне-два яйця, посоли за смаком і, помішуючи, вливай молоко чи воду. Роби тісто таким, щоб його можна було лити на сковорідку. Потім готові налисники кластимеш на тарілку і змащуватимеш своїм курячо-грибним фаршем. Затим скрутиш дудочкою або квадратиком, присмажиш і — на стіл. Ага, а фаршу в тебе скільки?
— Ну, миска. Десь з літр буде.
— Так це млинців на цілу бригаду можна напекти! Треба, щоб начинка не дуже товстою була. Ясно?
— Ага…

— Алло!
— Що, можна вже на налисники приїжджати?
— И-и.
— Чого?
— Тісто вийшло грудками.
— Розбий його вінчиком.
— Віником?
— Вінчиком! Пружина така, скручена на ручці. Червоній. Я тобі давала колись…

— Алло! Не знайшла я того віника.
— А міксер у тебе є?
— Зламався.
— А сито?
— Тільки для заварки.
— Воно маленьке?
— Таке собі. Завширшки, як чашка для кави. Підійде?
— О-о-о-ох… Ну, спробуй…

— Алло!
— Ну, що там?
— Не цідиться.
— Правильно!
— Чого?
— Бо сито дрібне.
— І що робити?
— Спробуй ще виделкою грудки розім’яти…

— Алло!
— Грудки розім’яла?
— Повикидала. Так швидше буде.
— А тіста вистачить?
— Вистачить.
— Лий на сковорідку так, щоб розливалося. Великою ложкою або черпаком. Печеться тільки одна сторона. Зрозуміла?
— Ага.
— Тоді печи.
— Печу.

— Алло! Мам…
— Говори!
— Низ пригорів, а верх ­сирий.
— А скільки ти лила в сковорідку тіста?
— Десь на сантиметр.
— Багато. Лий на міліметра півтора-два.

— Алло!
— І як?
— Пригоряють.
— А олію в тісто лила?
— На палець зверху плаває.
— Помасти ще сковорідку салом.
— Чиїм?
— Доцю! Сало на свині росте! Я тобі давала.
— А-а-а…

— Алло!
— Ну?
— Хух! Напекла! Цілих три! Що далі робити?
— Маж фаршем.

— Алло!
— Намазала?
— Фаршу на один не вистачило.
— Як-к-к??! Ти ж казала, що в тебе ціла миска!
— Може, не так намазала…
— Так, нічого не чіпай! Я їду-у-ууууу…