ЗНАЙДЕНО НЕВІДОМЕ ЗАХОРОНЕННЯ ВОЇНІВ-ВИЗВОЛИТЕЛІВ НА БЕРЕЗІ СМОЛКИ

Минуло вже майже 70 років відтоді, як на нашій землі гриміли тяжкі бої за визволення України. Тяжко сколихнули вони і поранили болем, сумом, тисячами обірваних війною життів і наш край, наше місто. Відлуння тієї війни — воно ніколи не затихне і не заспокоїться доти, поки живі свідки тих подій, живі їх діти, онуки, правнуки, живі сторінки історії в шкільних підручниках, поки жива вдячність людська.
І ось таким ще одним трагічним відлунням війни стала несподівана знахідка на березі річки Смолка — забута могила двох невідомих бійців часів Великої Вітчизняної. Це захоронення — на відлогому дуже мальовничому березі річки, всього за кілька метрів до води, і нині тут, на відлюдді, густо поросли дикі троянди та верболози, за якими важко щось розпізнати.
Добиратися сюди непросто — потрібно досить довго спускатися до річки крізь зарості та чагарники, а вже біля плеса відкривається дивовижної краси пейзаж. Це величезна галявина, що ніби потопає в обіймах зеленокосих вербичок, а первозданну тишу порушує хіба що плюскіт хвиль та дзюрчання коників.
Власне, знайти захоронення людині сторонній практично неможливо — немає тут ні пам’ятника, ні хреста, а тільки ледь помітний горбочок все ще ледь височіє. Нашими провідниками стали двоє місцевих жителів — В’ячеслав Громадецький та Володимир Горбатюк. Саме В’ячеслав, нам розповів:
— Я виріс у цих місцях і добре пам’ятаю, що років 30 тому на цю могилку ще навідувалися люди, приносили квіти, особливо масово — на День Перемоги. А зараз чомусь забули про неї. А ще пригадую, що коли живі були очевидці тих подій, то розповідали нам, дітям, що на цих берегах точилися кровопролитні бої. І свідченням є те, що люди постійно на своїх городах, які розташовані поблизу, досі знаходять гільзи від куль, відрами їх виносять, тут нікого вже цим не здивуєш...
Хто ж лежить на тихому березі Смолки у безіменній могилі? Можливо, цих воїнів десь розшукують їх рідні чи близькі. На це питання поки що немає відповіді. Все, про що стверджують місцеві жителі і що передається легендою з вуст у вуста, — це те, що тут поховані два воїни Радянської армії, можливо — офіцери...
Що ж, минуло більше семидесяти років відтоді, як загинули ці бійці. Загинули — за визволення нашого міста. І наш святий обов’язок нині — гідно вшанувати їх подвиг.
Такі захоронення не повинні бути забутими, тож опікуватися ним надалі виявили бажання активісти благодійного Фонду «Майбутнє Полісся» — молоді, ініціативні люди, справжні патріоти свого краю, на рахунку яких вже багато добрих справ.
Чи вдасться з’ясувати імена загиблих воїнів і яким буде продовження цієї історії, ми проінформуємо наших читачів найближчим часом.