ДУХОВНI ПРИТЧI
- 170
- коментар(і)
- 25-05-2012 21:30
ВРЯТУЙ СВІТ!
Один із королів, котрий жив у давні часи, страшенно розлютився, що жорстка земля ранить його ноги, і повелів усю країну, ніби ковдрою, вкрити воловою шкірою. Королівський блазень лише розсміявся, коли король повідав йому про своє рішення:
— Ваша величносте, для чого ці непотрібні затрати? Слід просто вирізати дві невеличкі подушечки для захисту ваших ніг!
Король дослухався до його поради. Так виникла ідея шити взуття.
Врятуй спочатку себе, і ти врятуєш світ.
БАРАН І ВОРОТА
Баран випадково прибрів до старих воріт і вирішив біля них поселитися. «Вранці я виходитиму за ворота, а ввечері повертатимусь назад і замикатиму їх», — вирішив Баран.
Дочекавшись вечора, Баран увійшов за ворота і зачинився. Потому щасливий ліг спати. Але вночі сталася гроза, і блискавка спалила ворота.
«Як же мені тепер вийти із воріт, якщо їх немає?» — збентежився Баран. Склалося так, що куди б він не йшов, — завжди перебуватиме за зачиненими воротами. Ніхто не міг зарадити Барану. І з тих пір ні про що, крім воріт, він не міг думати.
Всі ми час від часу страждаємо через проблеми, яких насправді не існує.
ВСЕ ПОПЕРЕДУ
— Ким ти хочеш бути? — запитували в Мишеняти тьоті й дяді.
— Слоном, — відповідало Мишеня.
— Молодець! — казали йому. — Ми залишилися мишками, а для тебе всі дороги відкриті, тільки вчись.
І Мишеня вчилося. Вчилося на «відмінно». Закінчивши слонові курси, воно отримало диплом «Великого слона». Але слоном ніде працювати не брали, а підробляти мишею воно не хотіло.
— Не переймайся, — казали Мишеняті родичі. — Ще будеш слоном. А не будеш, то й не біда. Ми ж не слони, проте живемо непогано.
Час минав. Мишеня із заздрістю споглядало на щасливих Мишей, які були просто Мишами.
— У мене ще все попереду, — заспокоювало себе Мишеня, поглядаючи на диплом.
Мишеня постаріло. Все життя воно почувалося нещасним від того, що так і не змогло стати Слоном.
— Ех… Почати б життя спочатку, — зітхало Мишеня, — я б обов’язково досяг свого…
Щоб бути щасливим, потрібно ставити перед собою правильну мету.
ДОЩ І СОНЦЕ
В однієї жінки було двоє синів. Старший продавав парасолі, а молодший фарбував тканину. Коли світило сонце, то у старшого сина ніхто не купував парасолі, а коли йшов дощ, — у молодшого не сохла тканина. Жінка постійно через це знаходилася в смутку, життя не приносило їй радощів.
Одного разу вона зустріла мудру людину, яка дала їй пораду. З тих пір, коли світило сонце, жінка раділа за молодшого сина, який успішно сушив свою тканину, а коли дощило, — вона раділа за старшого, у якого всі купували парасолі. І життя налагодилося.
Потрібно вміти бачити в житті хороші моменти.
Один із королів, котрий жив у давні часи, страшенно розлютився, що жорстка земля ранить його ноги, і повелів усю країну, ніби ковдрою, вкрити воловою шкірою. Королівський блазень лише розсміявся, коли король повідав йому про своє рішення:
— Ваша величносте, для чого ці непотрібні затрати? Слід просто вирізати дві невеличкі подушечки для захисту ваших ніг!
Король дослухався до його поради. Так виникла ідея шити взуття.
Врятуй спочатку себе, і ти врятуєш світ.
БАРАН І ВОРОТА
Баран випадково прибрів до старих воріт і вирішив біля них поселитися. «Вранці я виходитиму за ворота, а ввечері повертатимусь назад і замикатиму їх», — вирішив Баран.
Дочекавшись вечора, Баран увійшов за ворота і зачинився. Потому щасливий ліг спати. Але вночі сталася гроза, і блискавка спалила ворота.
«Як же мені тепер вийти із воріт, якщо їх немає?» — збентежився Баран. Склалося так, що куди б він не йшов, — завжди перебуватиме за зачиненими воротами. Ніхто не міг зарадити Барану. І з тих пір ні про що, крім воріт, він не міг думати.
Всі ми час від часу страждаємо через проблеми, яких насправді не існує.
ВСЕ ПОПЕРЕДУ
— Ким ти хочеш бути? — запитували в Мишеняти тьоті й дяді.
— Слоном, — відповідало Мишеня.
— Молодець! — казали йому. — Ми залишилися мишками, а для тебе всі дороги відкриті, тільки вчись.
І Мишеня вчилося. Вчилося на «відмінно». Закінчивши слонові курси, воно отримало диплом «Великого слона». Але слоном ніде працювати не брали, а підробляти мишею воно не хотіло.
— Не переймайся, — казали Мишеняті родичі. — Ще будеш слоном. А не будеш, то й не біда. Ми ж не слони, проте живемо непогано.
Час минав. Мишеня із заздрістю споглядало на щасливих Мишей, які були просто Мишами.
— У мене ще все попереду, — заспокоювало себе Мишеня, поглядаючи на диплом.
Мишеня постаріло. Все життя воно почувалося нещасним від того, що так і не змогло стати Слоном.
— Ех… Почати б життя спочатку, — зітхало Мишеня, — я б обов’язково досяг свого…
Щоб бути щасливим, потрібно ставити перед собою правильну мету.
ДОЩ І СОНЦЕ
В однієї жінки було двоє синів. Старший продавав парасолі, а молодший фарбував тканину. Коли світило сонце, то у старшого сина ніхто не купував парасолі, а коли йшов дощ, — у молодшого не сохла тканина. Жінка постійно через це знаходилася в смутку, життя не приносило їй радощів.
Одного разу вона зустріла мудру людину, яка дала їй пораду. З тих пір, коли світило сонце, жінка раділа за молодшого сина, який успішно сушив свою тканину, а коли дощило, — вона раділа за старшого, у якого всі купували парасолі. І життя налагодилося.
Потрібно вміти бачити в житті хороші моменти.
Коментарі відсутні