ТУРИСТИ МУЗЕЯМИ ЗАХОПЛЮЮТЬСЯ, А СВОЇ ЛЮДИ НЕ ХОДЯТЬ

У НОВОГРАДІ ЗАВЕРШИВСЯ 1-Й МУЗЕЙНИЙ ФЕСТИВАЛЬ
Містом семи музеїв пафосно охрестили Новоград. Втім, у пересічних городян ця фраза викликала величезне здивування, адже більшість може назвати хіба що два найвідоміших — Літературно-меморіальний музей Лесі Українки та Музей-садибу родини Косачів. І це не дивно, бо усі інші є музеями лише формально, не маючи пристосованих для цього приміщень. А найбільш прикрим є те, що Новоград-Волинський, попри розмови, плани і намагання, — єдиний районний центр на Житомирщині, який досі не має Краєзнавчого музею. Хоч такі музеї є сьогодні навіть у Любарі та Ємільчиному. Про ці та інші проблеми, а також про здобутки говорили під час дебютного музейного фестивалю, що пройшов у нашому місті з 15 по 18 травня.
Сім музеїв, про які йшлося вище, окрім згаданих, — це Музей льону (знаходиться у Будинку школяра), Музей медицини (у міськрайТМО), Музей Бойової Слави (у ЗОШ №7), Музей патріотизму і духовності (у ЗОШ №4) та Історико-краєзнавчий музей у Палаці культури, на базі Музею Бойової Слави. Також учасники фестивалю побачили етнографічну виставку Заслуженого працівника культури України Віри МАТВІЙЧУК з речей українського побуту й одягу.
Вони і справді могли би стати окрасою та гордістю міста, завдяки ініціативі та одержимості ентузіастів, котрі ними опікуються. Як засвідчив фестиваль та екскурсії, тут є що подивитися і чим захопитися. Очевидний недолік, що музейні експозиції часто-густо знаходяться у невеличких кімнатках, там, де їм надали прихисток. Значною мірою питання було би вирішене із появою Краєзнавчого музею, де можна було би об’єднати найцінніші експонати. Планувалося, що приміщенням для омріяного музею стане будівля колишньої в’язниці, що на вул.Волі. Втім, ця перспектива залишається невизначеною, а відтак — доволі примарною.
— Вірю, що приміщення таки буде, — попри усе, сповнена оптимізму директорка Краєзнавчого музею Олена ЖОВТЮК. — Адже у місті проживає стільки людей, котрі люблять його, зберігають експонати, пов’язані з нашою історією. Дві тисячі вісімсот експонатів сьогодні налічується у фонді нашого музею, який нині знаходиться у Палаці культури. Значна частина зберігається у Музеї Косачів, найцінніші експонати — у Київському музеї археології. Окремі з них є унікальними знахідками, таких скарбів немає ніде в Україні. Розкопки древніх городищ засвідчили, що вік артефактів сягає двох тисяч років. А це означає, що історія нашого міста розпочалася набагато раніше, аніж про Звягель вперше згадується у Іпатіївському літописі (1257 р.). І надзвичайно приємно, коли гості говорять, що вони «ніби з предками поспілкувалися», або «у вас такі чудові експонати, бережіть їх!»
— Бажання влади насамперед лежить в основі питання, наскільки швидко вирішиться проблема із приміщенням для Краєзнавчого музею, — висловився з цього приводу краєзнавець Віктор ­ВАХОВСЬКИЙ. Сьогодні все знаходиться на «етапі балаканини», хоч є рішення сесії про виділення приміщення в’язниці, яке, принаймні, не скасоване. Щодо ідеї музейного фестивалю, — вона нова і цікава для міста, адже багато музеїв «не розкручені», тож потрібно їх популяризувати для загалу. Поки над цим працюють такі люди, як Віра Римська, Едуард Соломін, Володимир Дідковський, чиї захопливі розповіді можна слухати годинами, у цих музеїв є майбутнє!
А взагалі у Новограді є багато ідей щодо створення музеїв. Наприклад, Музею 7-го укріпрайону, фортеці під відкритим небом, підземелля Новограда-Волинського чи значків. Експонатів для будь-якого із названих не бракує, можете повірити, — завірив Віктор Станіславович, відомий ще й як колекціонер-ентузіаст.
У одних бракує приміщень, у інших — експонатів, розповів директор Музею-садиби Косачів Сергій КУЦЕНКО.
Виходячи з ситуації, що склалася, площі музею використовують для організації художніх виставок, проведення зустрічей творчої інтелігенції і літературно-мистецьких салонів. А спільна проблема для усіх музеїв, за словами пана Сергія, — відсутність фінансування. До речі, якщо існує проблема із заповненням музейної експозиції, то чому б не поділитися площею із колегами? Не лише для тимчасового притулку експонатів Краєзнавчого музею, за що Сергію Куценку дуже вдячна Олена Жовтюк, але й для постійно діючої експозиції одного з музеїв-безхатченків?
Таким, наприклад, є унікальний в Україні Музей льону, що розташований у одній з найстаріших місцевих будівель, нині — Будинку школяра.
— Попри вік приміщення, ми з усіх сил дбаємо про його утримання, ремонтуємо, — розповіла ще одна ентузіастка, директорка музею Людмила АНТОШЕВСЬКА. — Хочу сказати, що будь-який музей України міг би позаздрити нашим місцевим експозиціям. Але і працювати є над чим.
Олександр ДРОЗДЮК, котрий очолює Музей духовності і патріотизму у четвертій школі, акцентував на тому, що «слід набагато більшу увагу приділяти засіванню паростків духовності у душі дітей та підлітків, тоді лише українці матимуть гідне продовження роду». Цю тему продовжив Микола ІВАНЮК, радник ­Голови ВР України:
— У кожного покоління є своя місія, у нашого — зберегти історію, а на заваді стає серйозний бізнес, яким є нелегальний пошук артефактів. Історія, яку знаходять чорні археологи, працюючи на кишеню, цілком може назавжди зникнути з нашої землі і ніколи більше не повернутися. Тому хочеться вірити, що питання Краєзнавчого музею буде вирішено і це допоможе об’єднати зусилля багатьох людей. Тоді ж можна буде втілити багато цікавих ідей і розраховувати, що відвідини туристів стануть важливою статтею доходів у бюджети міста і району.
Усі пропозиції, зауваження і проблеми були висловлені на прохання начальника відділу культури і туризму міської ради Людмили ГАММИ — «сказати, щоб почули усі». І вони сказали, сподіваючись бути почутими і здобути не лише моральну підтримку у справі збереження історії для нащадків. Що точно пообіцяла влада, так це те, що невдовзі у місті з’являться допоміжні знаки, які не лише туристам, але й своїм мешканцям допомагатимуть орієнтуватися, де знаходиться той чи інший музей.