ГЕНЕРАЛИ ПІЩАНИХ КАР’ЄРІВ

Днями до редакції зателефонував мешканець району і повідомив про те, що в селах Наталівка й Івашківка незаконно добувають пісок.
Несанкціоновані піщані кар’єри останнім часом у країні і справді почали рости, як гриби після дощу. Про це часто повідомляється в засобах масової інформації. Копають пісок будь-де — на полях, біля лісопосадок, поблизу річок, що є втручанням у гідрогеологічну ситуацію і що може вилитись у непередбачувані наслідки.
Разом з тим, редакція газети провела рейд по вищезгаданих несанкціонованих піщаних кар’єрах. Проте, в Наталівці нам нічого подібного знайти не вдалося. Однак виявили невеликий кар’єр неподалік кладовища в Єлисаветі. Декотрі ями там уже встигли завалити різними відходами.
У місцевого мешканця ми поцікавилися, хто саме копає пісок біля місця поховань?
— Їздять тут машинами всілякі, — мовив чоловік. — А хто вони — хтозна.
Щоб прокоментувати ситуацію, ми звернулися до Р.В. Храбан, голови Наталівської сільської ради, до котрої входить Єлисавет.
— Може, хтось із місцевих бере той пісок, — сказала при зустрічі Раїса Василівна. — Люди часом дзвонять, то ми такі машини переймаємо. Але довести, що пісок із Єлисавета, — важко. Водії кричать, що пісок беруть в інших місцях. Охорону ж там не поставиш.
Побували ми і в Івашківці. Побачене досить таки вразило. Тут кар’єр із незаконного видобутку піску розтягнувся майже на півкілометра і врізався вже в поле. Неподалік — соснова лісосмуга і річка Случ. У багатьох ямах і біля них повно відходів: будівельні матеріали, дріт, траурні вінки, пластикові та скляні пляшки, поношене взуття, старі меблі, садове гілляччя, навіть хтось вивіз купу гнилого кормового буряка.
Мешканець району, котрий дзвонив до редакції, повідомляв, що в цьому місці пісок беруть на продаж. А якщо врахувати, що машина цього матеріалу коштує в середньому п’ятсот гривень, то не важко прикинути, скільки за день заробляють ті люди, не обтяжуючи себе вибиванням якихось ліцензій та дозволів. Невже така ситуація влаштовує всіх? Хоча перевірити, крадений пісок чи законно придбаний, — зовсім нескладно.
Цього дня ми зустрілися і з І.С.Голубом, головою Суслівської сільської ради, до якої підпорядкована Івашківка.
Наша розмова з ним.
— На околиці села — смітник, — сказав Ігор Савелійович. —. Пісок ніхто нікому не роздає.
— А хто ж його там копає?
— До нас прилеглі такі райони як «Смолка», каменедробильний кар’єр. Можливо, звідти і приходять машини. Хоча ми нікому не дозволяємо брати там пісок. Але беруть. Не встежиш. Підскочили, накидали і втекли. До речі, там той пісок беруть споконвічно. Деякі ями вже позаростали травою і кущами.
— А смітник хто там влаштував?
— Місцеві жителі і ті, хто їздить за піском. Починати зупиняти їх, то сміття почнуть викидати в кущі біля доріг. ­Проблема...
Отже, пісок копають «споконвічно», порушується природоохоронне законодавство щодо видобутку корисних копалин, і нікому до цього ніякого діла немає, тому ми попробували ще звернутися до Юрія Дем’яновича Михайловського, державного інспектора сільського господарства з контролю використання земель у Житомирській області.
— По-перше, — сказав він, — повинно бути письмове звернення громадян до нашої інспекції. Або нехай записують номери тих машин, що приїжджають у ту чи іншу місцевість по пісок, і дзвонити на мій мобільний телефон: 067-410-20-56. Реагуватимемо і фіксуватимемо кожен випадок.