ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ — НОВОГРАДУ ПОТРІБНА!

ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ — НОВОГРАДУ ПОТРІБНА!

ТАК ВВАЖАЄ НАЙСТАРШИЙ ЕНЕРГЕТИК МІСТА ІВАН ХОМЕНКО, ЯКИЙ 7 ЛИПНЯ СВЯТКУВАТИМЕ 80-РІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ
Цю людину добре знають не тільки у Новограді-Волинському, а й у Житомирі. Іван Хотійович Хоменко — кавалер ордена китайсько-радянської дружби, багатьох інших нагород, серед яких — медаль «За трудову доблесть». Народився у селі Кропивня, хлопчиком зустрів війну, зазнав усіх воєнних незгод, голоду і холоду. Після війни — школа, металургійний комбінат у місті Сталіно, звідки був призваний в армію. Річницю служби зустрів у Москві, а потім — урядове відрядження. У формі китайського добровольця брав участь у бойових діях у Північній Кореї. Потім — бойове чергування у Китаї. 22 місяці довелося прожити йому в окопах і землянках, навіть отримав контузію. Опісля був нагороджений орденом.
20 серпня 1956 року прийшов у РЕМ електромонтером. З тих пір його життя тісно переплелося з енергетикою. Розповідає Іван Хотійович:

— На той час на електро­станції було три генеруючі потужності. Насамперед — гідрогенератор потужністю 116 кВт, який ввели в експлуатацію ще у травні 1928 року, а відновили у 1944 році — після визволення міста від фашистів. Тоді жителі міста отримали дозвіл користуватися однією лампочкою 60 Вт.
Згодом була запущена парова турбіна потужністю 500 кВт і американський дизель фірми Робут-Джонс на 300 кВт. Усі ці потужності працювали в блоці з трансформаторами 380/3150 В — кожен на окремий район міста. Для того, щоб вони працювали паралельно, вимірювальні пристрої повинні точно показувати робочі параметри генераторів. Директор електростанції М.І.Малиновський запропонував мені організувати майстерню з ремонту вимірювальних пристроїв і елекролічильників, що я і зробив у червні-липні 1957 року. Після ремонту і повірки вимірювальних пристроїв генератори можна було вводити у паралельну роботу, що підвищувало надійність енергопостачання міста.
Мушу відмітити, що для роботи гідрогенератора потрібен був лише один працівник, тоді як для дизеля необхідна ще й солярка, а для роботи парової турбіни — турбініст і 2 кочегари у зміну. Собівартість електроенергії, яка вироблялася гідроелектростанцією, була дуже низькою. Однак місто розвивалося, і всіх цих потужностей не вистачало. Тоді була збудована у районі Шепетівської вулиці підстанція з потужністю трансформатора 20000 кВт. І введена в екплуатацію 25 вересня 1965 року. Але з кожним роком споживання електроенергії збільшувалося, тому у 1969 році був встановлений другий трансформатор на 20000 кВт. Але вже на початку вісімдесятих років постало питання збільшення потужності. Згідно з перспективним проектом розвитку енергетики, у східній частині міста була запланована друга підстанція. Але керівництво Житомирських електромереж вирішило піти легшим шляхом — реконструювати діючу підстанцію. На зборах я виступив з критикою такого рішення, адже реконструкція не гарантувала надійності енергопостачання, а погіршувала і у два рази збільшувала втрати електроенергії в мережах. Але до моєї критики ніхто не прислухався, і в 1987 році зробили реконструкцію: замість двох трансформаторів по 20000 кВт поставили два по 40000 кВт, що працюють і понині. Щоправда, завантажені вони по 50-60%.
Багато людей цікавляться: навіщо було знищувати гідро­електростанцію, яка виробляла дешеву електроенергію? Був такий наказ Міністерства енергетики УРСР — малих гідроелектростанцій було знищено в Україні більше 300. Я вважаю, що це економічна диверсія проти економіки України!
Чи потрібно зараз будувати гідроелектростанцію на Случі — як це іноді пропонують деякі кандидати під час виборів? Моя думка — потрібно будувати, але тільки не на колишньому, а нижче по річці — у зручнішому місці. Вона буде у багато разів потужнішою, при сучасному розвитку гідроенергетики вона працюватиме в автоматичному режимі і вироблятиме дешеву електроенергію для споживачів міста. Крім того, площа нового водосховища збільшиться в кілька разів, що позитивно відобразиться на мікрокліматі нашого міста. Крім того, кількість туристів-відпочиваючих також збільшиться!
Записав Олександр ГЕМБАРСЬКИЙ