ПРО ЩО МРІЄ, ЧИМ ЖИВЕ СТУДЕНТСТВО ПРОГРЕСИВНЕ

ПРЕДСТАВЛЯЄМО КРАЩИХ СТУДЕНТІВ ЗВЯГЕЛЬЩИНИ
Наближається День студента — свято хоча й не першої величини за статусом, проте за кількістю тих, хто вважає цей день «своїм святом», — явно не серед аутсайдерів в умовному рейтингу професійних свят. Адже в Україні, за даними вітчизняних інформагентств, налічується близько 2,5 мільйонів студентів. Армія, погодьтеся, не мала. А якщо до неї додати ще й тих, хто вже свого часу закінчив ВУЗ, але все ще з теплою ностальгічною посмішкою згадує студентські роки, то можна припустити, що День студента певною мірою є «народним» святом.
Всі ми звикли, що День студента асоціюється з молодістю, романтикою, веселощами. Однак, якщо звернутися до історичних джерел і згадати про походження цього свята, то з’ясовується, що його історія, яка бере свій початок із Чехословаччини часів Другої світової війни, кривава і сумна.
Ця дата — 17 листопада — була обрана не випадково. Із нею пов’язана низка трагічних подій. 28 жовтня 1939 року в окупованій фашистами Чехословаччині празькі студенти разом із викладачами вийшли на демонстрацію, аби відзначити річницю утворення Чехословацької держави (28.10.1918). Підрозділи окупантів жорстоко розігнали демонстрацію. При цьому було застрелено студента медичного факультету Яна Оплетала. Коли ховали загиблого юнака, чеські студенти знову влаштували акцію протесту. Десятки демонстрантів були заарештовані. А вранці 17 листопада окупанти оточили студентські гуртожитки, понад 1200 молодих людей потрапили за грати у концтабір Заксенхаузен. Дев’ятьох активістів студентського руху було вбито у празькій тюрмі. За наказом Гітлера всі чеські вищі навчальні заклади були закриті. Ця заборона протрималася до кінця війни…
Міжнародний День студента було започатковано в пам’ять про чеських студентів-патріотів, 17 листопада 1946 року на Всесвітньому конгресі студентів, що відбувся у Празі. А в Україні це свято почали відзначати з 1999 року, відповідно до Указу Президента від 16.06.1999 № 659/99.
Особливих, своєрідних, національних традицій святкування Дня студента в Україні ще не склалося. Для когось із-понад двохмільйонної юрби це свято — зайвий привід «підігрітися» і повеселитися, для інших — день символічного єднання, підвищення ролі студентства у суспільному й політичному житті країни.
Хоча б із почуття патріотизму, але Новоград-Волинський теж варто назвати студентським містечком. Незважаючи на те, що в нашому місті всі вищі навчальні заклади — лише першого рівня акредитації, все ж їх у нас аж чотири: промислово-економічний технікум, професійний ліцей, економіко-гуманітарний та медичний коледжі. До того ж, діє вищий навчальний заклад у районі, в селі Ярунь, — технікум землевпорядкування Житомирського національного агроекологічного університету.
Продовжуючи традицію, започатковану газетою «Звягель-Інформ» у минулому році, напередодні Дня студента ми знайомимо вас, шановні читачі, із кращими представниками місцевого студентства. Як і торік, ми звернулися до керівництва кожного навчального закладу з проханням обрати по одному — найдостойнішому. Отож, уперед.
Найстарішим вищим навчальним закладом, що діє на теренах Новоград-Волинського району ще з 1912 року, є технікум землевпорядкування Житомирського національного агроекологічного університету. Тож, з нього і розпочнемо. Так би мовити, по старшинству.
— Ми не звикли ділити дітей на хороших і поганих, — відповідає Ольга Павлівна Денисенко, заступник директора з навчальної роботи, на прохання назвати кращого на сьогодні студента технікуму. — Проте, якщо вже треба когось вибрати, то це — Дмитро АНТОНЮК, студент третього (випускного) курсу, спеціальність «Економіка підприємства».
— Цього юнака можна охарактеризувати лише позитивно, — продовжує далі Ольга Павлівна, — вдумливий, здібний, багато працює, аби з часом стати справжнім фахівцем, конкурентноспроможним на нинішньому ринку праці. Поряд із цим, Дмитро не зациклюється лише на навчанні — займається спортом (включений до збірної технікуму з волейболу), активний у громадському житті навчального закладу — є старостою групи, членом студентського парламенту, є учасником конкурсів художньої самодіяльності. Якщо доля буде прихильною до юнака, то він обов’язково досягне в житті значних висот.
Дмитро Антонюк — не місцевий. Родом із Рівненської області, села Симонів Гощанського району. Проте до «вишів» своєї області не подався. Розповідає, що на це рішення певною мірою вплинув старший брат, який свого часу закінчив саме Ярунський технікум. Причому, на «відмінно». Тож, Дмитро вирішив піти по братовій стежині. І, схоже, поки що не жалкує:
— Незважаючи на те, що сьогодні в Україні відчувається певний надлишок економістів, я гадаю, якщо станеш справжнім фахівцем своєї справи, то обов’язково будеш потрібним державі. Чому саме цей навчальний заклад обрав? Зі слів брата та інших студентів зробив висновок, що тут можна здобути гарну освіту. Хоч і не близько від дому, але не жалкую. Після закінчення технікуму планую продовжити навчання у ВУЗі вищого рівня акредитації, адже це відкриє ширші перспективи. Розраховую вступити у Житомирський агроекологічний університет. Якщо вдасться гідно працевлаштуватися, то не відкидаю можливості поєднувати заочну форму навчання і роботу.
Переходимо до міських вищих навчальних закладів. У промислово-економічному технікумі серед кращих теж називають представницю випускного курсу. А саме — третьокурсницю Тетяну ВЛАСЕНКО, яка також опановує спеціальність «Економіка підприємств».
Тетяна виконує обов’язки старости групи та є головою ради студентського самоврядування економічного відділення. Наприкінці минулого року дівчина брала участь у Всеукраїнському конкурсі «Новітній інтелект України-3000», що проводиться під патронатом Катерини Ющенко. Її робота — економічне дослідження на тему «Шляхи подолання бідності в Україні» — була визнана однією з кращих. Крім цього, Тетяна є переможницею олімпіад з вищої математики та політекономії, що проводилися серед студентів технікуму. Є в активі дівчини й спортивні досягнення: друге місце на першості Новограда-Волинського з армреслінгу та перше командне місце з баскетболу (також на рівні міста).
Тетяна Власенко — з Новограда-Волинського, навчалася у гімназії. Про свій вибір, що стосується нинішнього навчального закладу та майбутньої професії, розповідає так:
— Мій батько — економіст, у мене — також математичний склад розуму. А економіка, як відомо, має багато чого спільного з математикою. Тому й обрала саме цю спеціальність. Порадившись із батьками, зробила висновок, що Новоград-Волинський промислово-економічний технікум — є кращим навчальним закладом міста, де готують спеціалістів з економіки. Після закінчення технікуму мрію вступити до Київського національного економічного університету на факультет «Міжнародна економіка». Свою майбутню роботу уявляю такою, аби передбачала якомога більше спілкування з людьми, дозволяла щось організовувати. Адже й у технікумі я доволі часто буваю задіяною при організації концертів, конкурсів, різноманітних благодійних акцій. Зокрема, ми збираємо кошти на лікування хворих дітей та на допомогу обдарованій молоді.
У професійному ліцеї (колишнє ПТУ-7) почесним званням «Кращий студент» у цьому навчальному році наділили другокурсницю Ельвіру МОСОФІРОВУ. Дівчина здобуває навички професії «Кравець-вишивальниця». Попри свій юний вік, вже є головою учнівської ради ліцею. За час навчання, розповідають викладачі, Ельвіра зарекомендувала себе як здібна, добросовісна, ініціативна учениця. Із загальноосвітніх предметів демонструє добрі та відмінні результати. Виробничі завдання виконує на 10 балів. Проявляючи високу зацікавленість, прагне оволодіти навичками з обраного фаху. Вміє застосовувати набуті знання на практиці, самостійно вирішує складні виробничі завдання, читає професійну літературу, цікавиться новинками у світі обраної професії.
Ельвіра не зосереджується лише на навчанні, є активістом громадського життя ліцею. Неодноразово брала участь у загальноліцейських заходах, конкурсах, відкритих уроках, тематичних вечорах. Була учасницею Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості, присвяченому Шевченківським дням, у номінації «Історія України і державотворення». Нагороджена грамотою професійного ліцею за успішне навчання, активну громадську і виробничу діяльність. Занесена на ліцейську дошку пошани.
Ельвіра Мософірова вступила до професійного ліцею, закінчивши 9 класів Новоград-Волинської ЗОШ №10. До вибору майбутньої професії, як сама розповідає, підійшла з практичного боку:
— Ті навички, які я отримую під час навчання в ліцеї, вже зараз стають мені в нагоді й у повсякденному житті. Тож, це підтверджує правильність мого вибору. Закінчивши ліцей, планую вступити до ВУЗу і здобути освіту педагога, аби потім мати змогу передавати свої знання молодшому поколінню.
Гордість медичного коледжу — третьокурсниця Антоніна ЄФІМЕЦЬ (відділення «Сестринська справа»). Антоніну в медколеджі характеризують як обдаровану дівчину, особливо відзначаючи її любов до поезії. Дівчина не лише вміло декламує вірші, а й пише власні віршовані й прозові твори. На восьмому міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика (м.Житомир) Антоніна була нагороджена дипломом третього ступеня. Творча особистість дівчини проявляється ще й у тому, що вона постійно працює над випуском стінгазет, присвячених святам чи просто повсякденному студентському життю.
Антоніну Єфімець поважають як однолітки-студенти, так і викладачі. Можливо, тому вона є старостою гуртожитку і членом студентського парламенту.
Обрати професію медика — рішучий і сміливий крок, особливо у наш час, коли держава не вельми шанує медпрацівників. Утім, Антоніна розповідає, що цей вибір вона зробила свідомо й обдумано:
— У мене з самого дитинства було бажання комусь допомагати, лікувати. Найпершими «пацієнтами» ставали домашні тварини. До того ж, частенько через проблеми із здоров’ям доводилося спілкуватися з лікарями. Так що вступ до медичного коледжу — цілком обдуманий крок. Хоча був час, коли обмірковувала й професію психолога. Навчатися у Новоград-Волинському медичному коледжі мені подобається (Антоніна — з Рівненської області, села Сварицевичі Дубровицького району — прим. автора). Той, хто прагне тут здобути знання, їх отримає. У цьому заслуга всього педагогічного колективу. У майбутньому хочу працювати лікарем-реабілітологом. Для цього збираюся після закінчення коледжу вступити до університету. Як варіант — розглядаю Рівненський державний гуманітарний університет.
Один із кращих студентів Новоград-Волинського економіко-гуманітарного коледжу — Сергій ШЕВЧУК, четвертокурсник, відділення «Правознавство». З боку викладацького колективу коледжу про Сергія можна почути відгуки винятково «зі знаком плюс» — до навчання ставиться сумлінно, має глибокі знання з предметів професійного та практичного спрямування.
Студента характеризують як працелюбного, добросовісного. Сергій Шевчук — відмінник навчання, займається науково-дослідницькою роботою. Зокрема, в минулому навчальному році був учасником обласної науково-практичної конференції, що проводилася Національним агроекологічним університетом (м.Житомир). Виступав із доповіддю на тему «Шляхи побудови громадянського суспільства в місті Новограді-Волинському», де дослідив проблематику створення і особливості діяльності місцевих ОСББ, громадських організацій, місцевих осередків політичних партій. Не тільки навчанням єдиним — Сергій поряд із іншими однолітками бере участь у громадському житті коледжу, є членом парламенту навчального закладу.
У Сергія амбітні плани на майбутнє. Задля їх досягнення юнак «пожертвував» двома роками навчання в школі. І, закінчивши дев’ять класів Новоград-Волинської ЗОШ №4, вирішив продовжити освіту у вищому навчальному закладі:
— У нашому місті можливість проходити підготовку за юридичною спеціальністю після дев’ятого класу надає економіко-гуманітарний коледж. Особисто мені подобається наука про право, тому з нею планую пов’язати майбутню роботу. Мрію стати суддею. Для цього, після закінчення НВЕГК, збираюся вступити до Львівського університету Міністерства внутрішніх справ, також за фахом «Правознавство».

Газета «Звягель-Інформ» вітає всіх студентів (нинішніх і колишніх) із наступаючим святом. Як дехто його напівжартома називає — професійним. І хоча студент — це не професія, а скоріше — життєвий етап, котрий потрібно пройти на шляху до її здобуття, все ж кінцевою метою студентських років є оволодіння знаннями, вміннями і навичками певної професії. Тож, бажаємо всім успішно досягти цієї мети, скласти іспити і вступити в по-справжньому доросле життя із вагомим і достатнім багажем знань. Адже нашій державі як ніколи потрібні молоді, освічені, впевнені, амбітні фахівці.