ТАКА СОБІ СІМЕЙКА

Повечерявши, Віктор пішов до кімнати, щоб погортати газету. Син Олег, на свою біду, крутився ще в коридорі. Вислизнути за двері не встиг.
— Знову зібрався із дружками всю ніч по вулиці тинятися? Коли за розум візьмешся, на роботу влаштуєшся і припиниш гроші в мене просити?
— Та я…
— Що ти?! — Віктор відтиснув сина плечем, витягнув із дверного замка ключі і поклав їх собі до кишені в штани. — Я у двадцять п’ять працював без відпочинку-сну. Сім’ю утримував і тебе, лобуряку, ростив!
Лекція обіцяла бути довгою, а вихід на волю був відрізаним, тому Олег з похоронним виглядом пройшов за батьком до кімнати…
Це сімейство вважалося звичайним. Віктор мав звичку напиватися до свинячого писку тільки у свята і тримав близьких у беззаперечній покорі. 25-річний син ніде не вчився і ніде не працював. Дружина Ольга утримувала квартиру в чистоті.
Вечір добігав кінця.
— Марш до себе в кімнату! — кинув батько синові. — Вранці до мого друга підеш. Може, він тебе до діла прилаштує.
— Вікторе, а яку ти йому роботу знайшов? — поцікавилась Ольга, коли син пішов до себе.
— Це не твоя справа! — Віктор позіхнув і потупцяв до відпочивальні. — І як ви всі мені набридли! Повбивав би скотів…
Коли з кімнати долинуло хропіння чоловіка, Ольга зазирнула до сина і простягла йому свій ключ.
— Тільки допізна не ходи. Може, він і справді тебе до діла прилаштує.
— Не прилаштує, — осміхнувся Олег. — Вранці цей старий козел про мене і не згадає. Все повбивати обіцяє. Коли-небудь я його точно вб’ю!
— Що ж ти таке про батька говориш! — сплеснула в долоні Ольга.
— Я то хоч говорю, а ти мовчиш, але думаєш. Отож-то, мамо.

Промені сонця пробилися крізь щільні штори і впали на сиве волосся Віктора. Він безцеремонно відкинув руку коханки, сів скраю ліжка і потягнувся.
— Що це за життя, Ніно? Навіть відпочити толком не дадуть.
— А ти побудь ще кілька годин. — Ніна сіла і поклала руки на плечі Віктора. — Я вже постараюся, щоб ти як слід відпочив.
— Ха! Вона постарається! — Віктор надягнув штани. — Ти би жерти поменше старалася! Он які масли відростила! Дивитися гидко.
— А в тебе, між іншим, пузо також ходити заважає!
— Чоловіку дозволено мати живіт, а жінка повинна за фігурою стежити!
Поки Ніна з образою надувала губи і розглядала в дзеркалі своє розповніле до сорока років тіло, Віктор про­йшов до коридору. Повернувся в кімнату у брезентовому дощовику, невисоких гумових чоботях і кепці кольору хакі. Підняв з тумбочки чарку з горілкою, випив, закусив шматком ковбаси і ляснув коханку по задньому місцю.
— Не ображайся, Нінуля. Все одно кохаю тільки тебе одну. До зустрічі!
— Вудки не забудь узяти! — вслід крикнула Ніна.
Віктор вийшов на вулицю і попрямував до автобусної зупинки, щоби гірко розповісти дружині про поганий кльов.
Віктор не підозрював, що Ользі давно відомо про його маленьку таємницю. Більше того, знаючи про тривалу «риболовлю» чоловіка, вона сама відправилася до коханця. Щоправда, на дачі колеги по роботі Віктора Сергія зустрічі відбувалися більше романтично. Були свічки і вино, палкі поцілунки на прощання. Інколи Ольга ділилася з коханцем думками про те, як розлучиться з ненависним чоловіком і почне нове, красиве життя.
— Я двома руками «за»! — задихався від щастя худенький «очкарик» Сергій. — Твій Олег давно виріс. Так що нічого не заважатиме тобі до мене переїхати. Головне, твого орангутанга на розлучення вмовити. То коли, Ольго?
— Скоро. — Ольга чмокала Сергія в щоку і випорхувала з «Пежо» за кілька сот метрів од свого будинку. — Потерпи.
Олег, у свою чергу, знав про пригоди батьків «на стороні», планах матері про нове життя. Перед їх поверненням увечері йому доводилося випроводжати за поріг захмелілих друзів і подруг, провітрювати кімнати. А між тим простора кімната для Олега потрібна була, як повітря. У своїх мріях він бачив батька, померлого від серцевої недостатності від чергової пиятики, матір, котра переїхала до коханця, і себе, продаючи батьківське житло, щоб укласти вільний капітал у якусь солідну справу.
Одне слово, Віктор був кісткою у горлі своїх близьких.

Трапилося так, що Олег одного разу прийшов додому добряче напідпитку. Ольга, котра повернулася від коханця, застала сина за купою пляшок і приятелів. Незважаючи на те, що Віктор повернувся з «риболовлі» пізніше звичного, дружина не встигла навести порядок у квартирі.
— Та-а-ак, протягнув Віктор з порогу. — Значить, цей вишкварок без мене тут бордель влаштовує?
Батько сіпнувся до сина, котрий спав на дивані, скинув його на підлогу і почав копати ногами.
— Я тебе, падло, породив, я і вб’ю!
Очманілий зі сну Олег стогнав і вивертався. Ольга кинулася на допомогу синові. Однак отримала удар у живіт, впала на коліна.
— Ти ще його захищаєш? — рявкнув Віктор на дружину. — Сама з ним пила?! Відповідай!
Віктор підняв дружину і почав долонею бити її по щоках.
— Матуся, значить, із синочком на пару п’є? Дожився!
Ользі вдалося вирватися.
— Не пила я з ним! Він з друзями, а коли я повернулася…
— Звідки? Ти вдома не була? А де вешталася?
— А ти де? — запитанням на запитання відповіла Ольга. — Тільки не заливай про риболовлю. Ти вже п’ять років у своєї Нінки… сифіліс вивуджуєш!
Маски були скинуті. Віктор не довго перебував у розгубленості. Він швидко згадав про своє верховенство у сім’ї.
— А хоч і в Нінки! Я — чоловік! Маю право!
— А я — жінка! Також маю право! І теж у коханця щонеділі буваю!
— Ах так! Я це давно відчував!
Тепер у Віктора кипіла образа. Він кинувся на дружину і почав бити її кулаками.
— Хто він? Кажи, хто він!
Віктор забув про сина, котрий підвівся, взяв важку статуетку з тумбочки і, похитуючись, наблизився до батька з-за спини. Статуетки вистачило на два удари. Вона розсипалася на друзки, а Віктор упав на них.
Мати із сином перезирнулися.
— Що ти, Олежку, накоїв? — прошепотіла мати. — Він же, коли очуняє, нас повбиває.
— Не очуняє, — заспокоїв Олег, дивлячись на калюжу крові біля голови батька. — Я цю скотину від усієї душі приклав. Здохне!
— А нас із тобою в тюрму?
— Ну, це як сказати. Якщо все гарненько приберемо, то… Не повернувся з рибалки — і все!
П’яна впевненість сина надала Ользі сил. Подумавши, вона подзвонила Сергію і попрохала його швидко приїхати. Коли поклала трубку, пояснила сину:
— В одного мого знайомого машина є… Він допоможе…
Олег, пихкаючи, замотував тіло батька в ковдру.
— Еге, знайомий. Знаю я про нього все…
Коли приїхав Сергій, включили телевізор. Чекали до глибокої ночі, щоб винести Віктора і засунути його до багажника авто. Великим сюрпризом для всіх стало, що коли піднімали тіло, Віктор застогнав. Олег зі злістю гепнув батька в живіт.
— Мовчи! Мало ти нам крові попив, виродку?
Далі вже було діло техніки. Ще живого Віктора вивезли до лісу, вирили неглибоку яму і закидали землею. Через тиждень Ольга зі сльозами на очах прийшла до міліції і написала заяву про розшук чоловіка, котрий не повернувся з риболовлі, а ще через два тижні нещасній жінці пред’явили труп чоловіка для опізнання.

Ольга не витримала напруги при опізнанні знайденого в лісі мертвого чоловіка. Оперативникам не довелося довго добиватися від неї визнання своєї провини у цьому вбивстві. Жінка все розповіла. Тепер Олега чекає чималий строк. Сергію підберуть покарання, яке відповідає його участі у цій справі.