14 жовтня — Покрови Пресвятої Богородицi

Найбільшим празником у жовтні є свято Покрови Пресвятої Богородиці. Культ Богоматері як покровительки нашого народу існує від княжих часів. Марія була земною жінкою, яку вподобав Господь за матір свого сина, щоб у людській подобі він ніс праведне Боже слово до людей. Саме тому люди, прохаючи в Бога помочі, завжди зверталися до своєї заступниці, вважали, що вона, переживши мученицьку смерть сина, не допустить на землі неправди й насильства.
Приводом до встановлення цього празника стало видіння св. Андрія Юродивого, коли Царгород, столицю Візантії, оточили араби. У храмі Пресвятої Богородиці, де зберігалися її риза та покров, правилася всеношна. Переляканий невідомістю й жахами перед напасниками, народ ущент заповнив храм. Між людьми ревно молилися про спасіння народу од вражих орд св. Андрій з учнем Єпіфаном. Коли відправа закінчувалась, св. Андрій побачив, що до царських врат, осяяна світлом, іде Богородиця у супроводі св. Івана Хрестителя та Івана Богослова.
Мати Божа зупинилася над престолом, стала на коліна й ревно молилася та проливала сльози. Вставши, вона хусткою (покровом), яку зняла з голови, покрила присутніх. Чутка про цю подію швидко стала загальновідома. Люди так раділи заступництву Богородиці, що перелякані араби відступили без бою. Від тієї хустки-покрови празник і дістав свою назву.
До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої. Дівчата, яким набридло дівувати, у свято Покрови потайки просять: «Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою».
Для дівчат Покрова — найбільше свято: у молоді починався сезон вечорниць, а у господарів — період весіль. У Карпатах до Покрови остаточно поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки.
На Покрову упродовж всього дня спостерігали за погодою (див. рубрику «Народні прикмети»). До цього свята всі польові роботи мали бути закінчені, озимина посіяна, земля зорана.
Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році козаки, які пішли за Дунай у еміграцію, взяли із собою образ Покрови Пресвятої Богородиці.
Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву — Козацька Покрова. З недавніх пір свято Покрови в Україні вiдзначається ще й як День українського козацтва.
Українська Повстанська Армія, яка під час Другої світової війни постала на землях Західної України як збройна сила проти іноземної окупації батьківських земель, теж обрала собі свято Покрови за День зброї, довірившись під опіку святої Богородиці.