Чекайте, чекайте…

На екрані телевізора розпинається довгонога білявка:
— У цих квадратиках є п’ять літер. З них три зашифровано, а перша і остання, як підказки, відкрито. Отож, якщо назвете правильне слово, то отримаєте виграш — одну тисячу гривень! Телефонуйте нам! Не сидіть на своїх диванах, думайте! Я хочу отримати правильну відповідь! Чому не дзвоните? Гаразд. Даю вам ще одну підказку. Це — птах…
Проте, телефон мовчав. А струнка красуня в міні-спідничці та в кофтинці із глибоким декольте строчила далі:
— Я розумію, завдання складне, тому даю чергову підказку. Цей птах живе в лісі. Він яскравий. Стукає дзьобом по стовбуру дерева… Ще не здогадуєтеся? Гаразд. Додаю двісті гривень. Тепер грошова винагорода становить одна тисяча двісті гривень! Пристойна сума! Чи не так?.. Шановні друзі, не мовчіть!
Нарешті в студії пролунав телефонний дзвінок.
Голубоока телеведуча швидко знімає трубку і радісно вигукує:
— Я вас слухаю! Здрастуйте!
— Дятел!
— Правильно! Як вас звати?
— Вася Тугрик.
— Який Вася?!
— Тугрик!
— Ха-ха-ха-ха-ха! — зайшлася сміхом довгонога.
— Чого ви регочете?
— Це так, нервове.
— Від чого?
— Що ви слово… кгм… А як ви до нас додзвонилися?
— Набрав номер і…
— Гаразд, чекайте.
Минає хвилина.
— Алло! Я вгадав слово. Коли гроші віддасте?
— Чекайте, чекайте.
Пройшло ще дві хвилини.
— Алло! Де мої гроші?
— Передзвоніть.
— Коли?
— Пізніше.
— Чого це?
— Чекайте.
Через п’ять хвилин:
— Алло! То скільки мені ще чекати?
— Ви знову до нас додзвонилися??!
— Як бачите.
— Цікаво. І як це вам вдається?
— Набираю номер і балакаю.
— Дивно.
— Що саме?
— Що ви до нас потрапляєте на студію!
— Де мої гроші?
— Чекайте!
Пробігає чергова п’ятихвилинка.
— Алло!
— Вася?
— Вася!
— Ви ще чекаєте?
— Ще й як!
— Ви вже, мабуть, на тисячу наговорили.
— Мене це не турбує.
— Чому це?
— Я дзвоню не зі свого телефону. І не зі своєї квартири.
— Тим більше. На горіхи отримаєте!
— Навряд. П’яний я був. Вулицю переплутав. І будинок. І ключ до дверей підійшов. Коли прокинувся, дивлюся: телефон, а біля нього — листок лежить. На ньому написано вашу передачу «Вгадай слово», а знизу дописка: «Правильні номери телефону для своїх».
— А-а-а-а-а…
— Чого ви «акаєте»?
— А телефон червоний?
— Еге.
— Стіл круглий?
— Як сонце!
— І на ньому лежить іграшка-ведмедик?
— Уже сидить.
— І дзеркальце таке…
— У перламутровому обрамленні.
— Ой! Ой! Ой!
— Чого ви, пані?
— Це моя квартира! Як ви туди потрапили?
— Казав же.
— Так, лишайтеся там і нікуди не йдіть!
— Еге, знаємо ці штучки. Коротше. Дякую за перину, ковбаску, коньячок…
— Міліція-а-а!
— Бувайте! Подзвоню якось. Чекайте, чекайте, чекайте…