Прагматичний вибір

Наступний рік для нашого видання — ювілейний, 20 років з дня виходу першого номера. Засновником і керівником газети до 2010 року був Микола Григорович УСЕНКО — нині перший заступник міського голови. В редакційному архіві зберігаються його передвиборні публікації, які викликали жвавий читацький інтерес тоді, є актуальними і нині, оскільки персонажі майже незмінні, хіба дещо оновлені «декорації».
Маємо надію, що і сьогоднішнє інтерв’ю з людиною, від якої багато в чому залежатиме практичне втілення в нашому місті передвиборних програм кандидатів у народні депутати, буде цікавим нашим читачам.
— Миколо Григоровичу, хоча і немає особливого сенсу вас представляти, все ж таки декілька слів про сферу вашої відповідальності в міськвиконкомі.
— За посадою маю відношення практично до всього, що відбувається в місті, безпосередньо ж відповідаю за житлово-комунальне господарство — вода, тепло, комунікації, дороги, благоустрій, житловий фонд і все, що з цим пов’язано, тобто практична повсякденна робота, оцінити яку може кожен житель.
— Оцінюють?
— Звичайно, особливо, коли погані дороги, немає світла, протікає дах, не прибирається сміття.
— Ображаєтесь на невдячних мешканців?
— Ні, скоріше, злюсь на свою безпорадність. Реакція людей зрозуміла. Кожен має право жити в теплі, пити чисту воду, отримувати пристойну зарплату, «по-людськи» їздити в міському транспорті. Коли це і багато чого іншого є, — влада не потрібна. Фактично, мабуть, найкраща влада така, яку люди найменше знають, адже більшість знайомств із чиновниками пов’язані з якимись проблемами.
— Через декілька днів — два роки, як ви прийшли у команді Загривого до міської влади, чи стало, на вашу думку, у жителів міста менше проблем?
— Надіюсь, що їх не стало більше. За ці два роки в місто надійшли десятки мільйонів понадпланових коштів. Так, якщо щорічний бюджет розвитку міста в 2002-2010 роках не перевищував 4млн. грн., то в минулому році і до кінця поточного ми маємо освоїти майже 82 млн. грн., тобто в 10 разів більше. Додаткові кошти — це додаткові кілометри доріг, нові енергозберігаючі вікна в школах і дитячих садках, нові котельні, відновлені водо- і теплові мережі, це капітальні ремонти закладів культури і охорони здоров’я, це будівництво і відкриття нових підприємств. До речі, попутно, це і відродження наших будівельних організацій — відпадає необхідність «мотатись» по світу, кожен бажаючий може заробити вдома.
— Які, на вашу думку, найактуальніші проблеми треба вирішувати в найближчі роки?
— Зараз іде формування плану соціально-економічного розвитку міста на 2013 рік. Серед пріоритетів — дороги, благоустрій дворів, освітлення всіх вулиць і провулків, будівництво каналізації на мікрорайон «Кар’єр», капремонт житлового фонду, завершення реконструції Водоканалу і т.ін. Серйозні інвестиції плануємо в розвиток фізичної культури і спорту — це значить нові стадіони, спортмайданчики, спортзали, басейн тощо. Продовжується проектування Школи мистецтв, яка у майбутньому стане окрасою нашого міста. В планах — будівництво багатоповерхового житла.
— Для реалізації таких амбітних планів необхідні величезні кошти, звідки?
— Щось самі заробляємо, залучаємо інвесторів, беремо участь у цільових Державних програмах. Міський голова, як і обіцяв на виборах, не сидить на місці, географія його вояжів досить широка — від Брюсселя до Сургута, особисті зв’язки на високих рівнях приносять свій результат. Ну і, звичайно, допомога Володимира Михайловича Литвина. Уявіть, за останні два роки не було такого місяця, щоб міський голова з проблемними листами не був на прийомі у Голови Верховної Ради. Кожен лист розглядається на найвищому державному рівні, і хоча не все, на жаль, вирішується, але в Києві, мабуть, вже немає жодного чиновника — від Прем’єра до міністерських клерків — які б спросоння не показали на карті, де розташований маленький Новоград.
Звичайно, міський люд вправі робити будь-який вибір, достойних кандидатів багато, але Бог дав нам Голову Верховної Ради, і гріх не скористатись цим шансом.
— Тобто, теза Загривого, що, якщо не буде покровителя в міста, то нинішня міська влада піде у відставку, — це не просто передвиборний жест, а, в тому числі, і ваше переконання?
— Так, адже ми свій вибір зробили два роки тому, ставши під прапори Народної Партії, і нинішні вибори — це, в якійсь мірі, і оцінка нашої роботи. Якщо виборці оцінять її незадовільно, то до влади мають прийти ті, хто зробить більше і краще.
— А як, на вашу думку, населення визначатиметься з виборами за партійними списками? Це питання не менш важливе, багато людей, м’яко кажучи, недовіряють нинішній владі і воліли б бачити в новому парламенті нову опозиційну більшість.
— Дійсно, якщо в першому бюлетені все зрозуміло, то в другому мені, мабуть, як і переважній більшості громадян, вибрати з 22 партій свою не просто. З одного боку хочеться чогось нового,з іншого — вже очевидно, що ніяких суттєвих змін у парламенті не відбудеться, чотири чи п’ять партій — це знову приблизно 50 на 50. І навіть можлива на перших порах невелика сумарна перевага опозиційних сил за декілька місяців буде дезавуайована. Враховуючи те, що в нас побудована чітка президентська вертикаль, можна не сумніватись, що, як-то кажуть в народі, «не мытьём, так катанием» частина опозиціонерів стане «тушками». Реальна влада, таким чином, залишається до 2015 року в президентської партії. Можна звичайно нафантазувати собі, що, звернувшись після виборів до якоїсь непровладної партії чи опозиційного депутата, наше місто чи конкретна особа зможе отримати якусь преференцію чи допомогу. Поки в нашій державі бюджет керується в «ручному» режимі, який сенс голові Партії регіонів (він же Прем’єр-Міністр України М.Я.Азаров) зважати на проблеми «опозиційного» Новограда? На Донбасі їх не менше.
— Таким чином, ви пропонуєте проголосувати за Партію регіонів?
— Я висловлюю лише власну позицію, а кожен виборець нехай вирішує для себе сам. Я просто думаю, що 29 жовтня в приймальну міської ради, в тому числі і до мене, прийдуть люди, яким треба буде не політичні байки розповідати, а вирішувати проблеми підтоплення вул. Войкова, ремонтувати дахи будинків, рятувати дев’ятиповерховий будинок на пл.Лесі Україн­ки, 11, який тріснув, будувати полігон для сміття, бо новий вже переповнений, комусь допомогти зробити операцію та сотні інших великих і малих проблем. На жаль, наші власні можливості обмежені, бюджет наполовину дотаційний, хочеш не хочеш, а змушений писати, дзвонити, їхати. Питання — до кого? В якій партії нас чекають?
Тому я голосуватиму за ту партію, в якій є наш місцевий кандидат. На сьогодні єдиний новоград-волинець, який має реальні шанси стати народним депутатом, — Благодир Юрій Анатолійович — 78-й у списках Партії регіонів. Молодий, перспективний політик, за свої 38 років пройшов серйозну школу державного управління, починав кар’єру в торговому відділі нашої міської ради, потім — наймолодший в Україні голова райдержадміністрації в Гощі, перший заступник голови Рівненської облдержадміністрації, голова Державного комітету з державного матеріального резерву України, на даний час — помічник Голови Верховної Ради України. Незважаючи на високі посади, це — скромна, інтелігентна людина, з гарної сім’ї міських лікарів. Наші проблеми не тільки знає, але й має реальні можливості їх вирішувати. За його особистої ініціативи і наполегливості місто перемогло в конкурсі з освоєння коштів Кіотського протоколу — з 200 млн. грн. які зайшли в Україну, 23 отримав Новоград. «Лампочки від Благодиря» скоро сяятимуть на кожній вулиці.
Пропоную відкласти політичні амбіції на два з половиною роки і зробити прагматичний вибір на користь нашого рідного міста.