Артистка балету Ната Миколюк: «На дієтах ми не сидимо, але ретельно стежимо за раціоном»

У нашій рубриці «Цікаві професії» артистів балету ще не було. Та й у повсякденному житті, навіть у великих містах, людей цього фаху зустрінеш не часто. Це непроста робота — навантаження, які витримують артисти балету, дозволяють їм йти на пенсію значно раніше, аніж представникам багатьох інших професій. Як казала прима-балерина Майя Плісецька: «Я хочу танцювати до ста, а якщо не лінуватися, — більше сорока не протягнеш…»
Новоград-Волинський — друга батьківщина для артистки балету Хмельницького академічного театру імені Михайла Старицького — Наталії МИКОЛЮК. У Звягелі живуть усі її рідні по маминій лінії, котра свого часу поїхала навчатися у Хмельницький. Тому на відвідини у наше місто Наталка завжди приїжджає залюбки.
— Наталко, випускники шкіл не часто мріють про професії, пов’язані із балетом. Найвірогідніше тоді, коли є сімейна династія, або любов до балету перевершує практичні міркування. А чим викликаний твій вибір?
— Напевно, вирішальну роль у цьому відіграла моя мама. Ще у першому класі вона віддала мене на танцювальний гурток. Зараз смішно про це казати, але віддала для того, аби я вирівняла спину і покращила поставу. З часом ансамбль «Веснянка», у якому я займалася, став зразковим дитячим колективом України. Із цим колективом ми «обтанцювали» півсвіту: були у Білорусії, Болгарії, Румунії, Греції, Іспанії, Македонії. Були, навіть, на острові Тайвань…

Це величезний досвід, отримавши його, не могла просто так втратити, ставши лікарем або вчителем. Тому вирішила після школи займатися професійно. Зараз закінчую навчання на хореографічному відділенні у Рівненському державному університеті. На жаль, «Веснянку» довелося покинути, бо часу на все не вистачає…
— А яка професійна відмінність існує між балериною і артисткою балету?
— Для початку, балерина теж працює як артист балету, але відмінність у тому, що з перших кроків вона вивчає класичний тренаж і танець в пуантах, а згодом працює у національних театрах опери і балету, у балетних виставах. Моя сфера діяльності — музично-драматичне театральне мистецтво. На даний час суто балетних вистав у нас немає, ми працюємо з акторами у виставах і не настільки інтенсивно займаємося класикою.
— Балетне мистецтво називають втіленням духовного у пластиці. Тобто, для глядача — це мистецтво, а для тебе, перш за все, — робота. Наскільки вона складна?
— Складна тим, що потрібно весь час слідкувати за собою і підтримувати тіло у належній формі, а м’язи у тонусі. Це також виснажуючі репетиції, особливо перед концертами. До того ж, наша робота пов’язана із театром, а це специфічна робота, яка вимагає від артистів балету ще й акторської майстерності.
Я виконую наразі невеликі ролі (наприклад, Змії у казці «Велике жабеня» чи Весни у виставі «Хазяйка стриптиз-бару»). До речі, у школі не любила вірші розказувати (сміється — авт.), тому спочатку було важко грати, але, перебуваючи на одній сцені із професійними акторами, переймаєш досвід і уміння, адаптуєшся, «входиш у роль». Кожного разу нові постановки, які потрібно запам’ятати.

— Підтримувати тіло і м’язи у формі — це означає, що потрібно увесь час бути на дієті і тренуватися?
— Суто на дієтах ми не сидимо, але ретельно стежимо за своїм раціоном, щоб не з’являлися зайві кілограми. А для підтримки фізичної форми практично що­дня слід виконувати класичний тренаж. До того ж, у наших колах існує такий жарт: коли піднімаєш партнерку, більшою тяжкістю є не її вага, а характер…
— Яку пораду ти б дала дівчатам і жінкам, котрі мріють виглядати так само струнко, як балетні прими?
— Щоб споживали корисну їжу, на ніч не їли, і, звісно, побільше рухалися!
— Наталко, а що найбільше тобі до вподоби у твоїй професії?
— Можливість спробувати себе у різних амплуа. Усі свої ролі люблю, подобається кожного разу бути різною. Отримую задоволення, коли після закінчення якоїсь вистави чи концерту підходять глядачі і дякують за те, що ми їм подарували море задоволення і позитиву, і що вони обов’язково прийдуть ще.
— Багато чим довелося пожертвувати задля професії?
— Так, поступатися чимось доводиться постійно. Наприклад, у шкільні роки я займалася щодня по три години. Інколи, як і усім дітям, дуже хотілося побешкетувати із друзями або побути з рідними у родинні свята, але час нерідко був лімітований. Так в усьому буває, коли хочеш досягти успіхів.
— А на особисте життя часу вистачає?
— З чоловіком мені пощастило, бо він теж артист балету, щоправда, у академічному ансамблі пісні і танцю «Козаки Поділля». Він із розумінням ставиться до мого складного робочого графіку, адже день у мене розбитий: працюю з 10-ї до 14-ї, а потім — з 18-ї до 21-ї, іноді й до 22-ї години. Важко було звикнути, що субота і неділя — робочі, а понеділок і вівторок — вихідні. Але час для одруження ми знайшли (сміється — авт.).
— До речі, вітаю із нещодавнім одруженням. Кохання вам, життєвої і творчої наснаги!
— Вдячна колективу вашої газети за можливість передати привіт рідним у Новоград і сказати, що я сумую за ними і дуже люблю!

P.S. Серед ваших знайомих є представники цікавих професій? Повідомте нам (2-13-89) — і про них дізнаються всі.