Розумна голова

«Я ПРОКЛИНАЮ ЙОГО!»
Віра Олексіївна (імена в матеріалі змінено) тупо дивиться в куток, важко зітхає:
— Вони були не парою. Він — просто водій. А моя Лариса з червоним дипломом університет закінчила, друга людина на фірмі, мови знала. Сміялася, мовляв, не це важливо. Головне, що Юра без неї не може жити. — Стара жінка переводить подих і раптом гнівно кричить: — Але живе ж! Я проклинаю його!
…Юрій підводився о сьомій. Ішов смажити грінки і варити каву для дружини.
Чмокнувши чоловіка, Лариса, дожовуючи сніданок, зазвичай віддавала розпорядження заступнику по мобільному. Потім кричала чоловікові:
— Поїхали! Запізнююся! — І, подарувавши струмінь дорогих духів, сідала в новеньке «БМВ». Поки виїжджали з дачного масиву, розповідала останні новини. Юрій не розумівся в її термінологіях, якихось відсотках і ставках, однак заздрив, що його дружина така розумниця.
АВАРІЯ
Хто вигадав, що справа жінок — виховувати дітей, а чоловіків — добувати гроші? Взагалі, до зустрічі з Ларисою Юрій і сам так вважав.
У той день він віз пасажира. Несподівано «Тойота», що їхала спереду, не вписавшись у поворот на розмитій дощем дорозі, врізалася в бетонну перешкоду. Юрій сам витягнув жінку з побитої машини. Відвіз у лікарню, а потім почав її відвідувати. Впевнений, гарний чоловік, чомусь конфузився в присутності Лариси, поки не зрозумів, що закохався. Вона йшла на поправку. Їй приносили дорогі ліки.
Юрій дивувався:
— Багатенька?
Вона всміхнулася:
— Непогано заробляю. Адже я фінансист.
— Виходить, золота голова? Це ж треба! — віджартувався Юрій, але чомусь спохмурнів.
Ішов час. Ларисі все більше подобався цей мовчазний чоловік із сильними руками. Якось Юрій нахилився, щоби поправити ковдру, і вона сама обійняла його за шию:
— Я тобі подобаюся?
В її очах танцювали бісики, а губи були так близько…
НЕРІВНИЙ ШЛЮБ
Секс відбувся в тій же палаті. І це вирішило все. Закохані ледве дочікувалися зустрічі. І Віра Олексіївна насторожилася:
— Сподіваюся, це не серйозно, Ларисо? Адже ти вже раз обпеклася. Хоча Аркадій був інтелігентом, а цей…
Проте закоханому серцю не накажеш. Після весілля Лариса запропонувала:
— Влаштую тебе на непогану роботу. Підеш на «хлібне місце»? Не вік же водієм бути.
Він спохмурнів:
— Соромишся мене? Так, університетів я не закінчував. З дитячого будинку.
Але Ларисину пропозицію Юрій прийняв, однак досить швидко звільнився:
— Не вмію я вимагати грошей.
— Тоді будеш на господарстві, — знайшлася Лариса. — А гроші я й сама зароблю. Ремонтників наймеш, кухаря. А сад сам зможеш впорядкувати. Ось і зекономимо.
ЖИТТЯ В БОРГ
Рік пролетів, мов день. Здавалося, Юрій «уписався» в роль одного із заступників при своїй дружині: домовлявся, їздив у всіляких справах, разом із цим, не замислюючись про власне життя. Головне, Лариса його кохає. Однак пролетіли ще два роки, і йому почало здаватися, що він живе не своїм життям. Та і заради чого? Заради грошей, котрі заробляє дружина? Була би хоч дитина, проте Лариса заперечувала:
— Не зараз! У мене поки що інші плани. Впровадимо їх у життя…
Він і сам бачив: розумній дружині не до дитини. Та й не до нього. І якщо Юрій раніше схиляв голову до її золотої голови, то тепер багато чого дратувало.
«ТИ — БАБА!»
Якось у гості заїхав армійський друг.
— Непогано влаштувався, — випивши, мовив приятель. — Звідки гроші?
— Не мої, дружини. Вона в мене — голова! Фірмою керує! А я… вдома хазяйную.
Друг вирячився:
— Що? Бабі труси прасуєш? Брешеш!
Він ще щось стверджував, але Юрій його вже не слухав, у якийсь момент відчувши свою безпорадність: ні якої справи, ні дітей. Лариса? Так, може, знайшла когось розумнішого? В п’яній голові Юрія навіть виникла картина зради, і, відчуваючи, як серце налилося гнівом, він, перекинувши чарку з горілкою, не попрощавшись, пішов спати.
Юрій думав, що Лариса йому зраджує. Над їхнім будинком нависали хмари. Особливо після листа, який від «доброзичливця» отримав Юрій. Мовляв, дружина гуляє, з ким заманеться! Ревність, як ракова пухлина, роз’їдала душу Юрія. Він почав чіплятися до слів Лариси, а ночі перетворилися на пекло: чоловік маніакально почав випитувати в неї імена коханців, котрих малював у своїй свідомості. Погрожував, що вб’є, коли підозри підтвердяться.
— Тебе потрібно лікувати! — сторопіла Лариса. — Я працюю. А ти… Не можеш — сиди й мовчи! Ти ж по натурі своїй — баба! Зрозумів?
ПОЖЕЖА В ДУШІ
— Краще було би тоді, щоб Лариса промовчала, — схлипує Віра Олексіївна. — Адже Юрій давно зрозумів, що не відбувся, а вона тільки масла у вогнище підлила. Ось і не вибачив.
Юрій вже давно не займався будинком, спрямувавши всі сили на те, щоб викрити Ларису. Навіть найняв детектива. Той і доклав:
— Турбуватися зарано, але…
— Що? Договорюй! Чи ні. Я сам…
Наступного ранку, залишивши авто неподалік офісу, він почав чекати. Незабаром Лариса вийшла і сіла в машину з чоловіком-колегою. Юрій їхав слідом до місцевого готелю. Тут нитка і обірвалася. Вдома Юрій влаштував дружині допит із пристрастю.
— Я була на діловій зустрічі. Що ще? — ледь не плакала Лариса.
Однак Юрій не вгавав:
— Гадаєш, що дуже розумна? Так я твій розум відіб’ю!
Лариса, змірявши чоловіка осуджуючим поглядом, посміхнулася:
— Якщо вирішив, що зраджую, значить, воно так і є.
Цього Юрій вже не стерпів. Слова Лариси знову в його душі запалили пожежу, і, здавалося, її вже ніхто не зможе загасити, хіба що…
Він увійшов до відпочивальні дружини вночі, з привезеним кортиком друга. Лариса спала. Юрій нахилився над нею, зблідлий, тіпаючись. Його губи ледве проговорили: « Значить, розумна… А я? Дурень? Ще й з іншим зрадити вирішила? Не вийде!» І — завдав удару. Постоявши над тілом дружини, вийшов із кімнати і набрав номер міліції.
…Поки що Юрій знаходиться у слідчому ізоляторі і дає свідчення. Він нічого не приховує. Однак стверджує, що їх зустріч із Ларисою була страшною помилкою…