«Некльовий» день

Зима. Річка. На кризі — рибалки.
Терпляче дивляться на свої снасті.
Один із любителів рибного полювання, чолов’яга у бушлаті, раптово нервово підстрибує зі свого стільця і, сплюнувши вбік, знову сідає на «сідало».
Відтак він відкриває рибальський чемоданчик. Видобуває з нього пляшку оковитої. Наливає половину пластикового стаканчика тієї рідини. Залпом випиває. Закушує бутербродом — хліб з ковбасою.
Зрештою, наживляє на гачок мотиля і опускає ліску в лунку.
Чекає хвилин тридцять. Потім хапає свою зимову вудку, хряпає її об кригу, і як зарепетує у лунку:
— Ти чого, нннаволоч луската, не береш??! Чого не береш, луската нннаволоч, нннаволоч луската?!
Тут «бушлат» раптом збагнув, що привернув до себе неабияку увагу і заспокоюється. Сідає. Тягнеться до чемоданчика. Наливає. Випиває. Закушує. Потім замінює свіжого мотиля на старого. Опускає ліску у воду. Відтак прикував погляд на «сторожку» зимової вудки. Чекає.
Минає хвилин із двадцять.
«Бушлат» скреготить зубами. Затим починає волати:
— Якого біса?!! Риба-а?! Ти є?! Риба-а-а-а-а-а!!!
Знову хапає вудку. Хряскає її об кригу і з ненавистю, неначе лютого ворога, топче, топче, топче.
Потім, добряче умокрівши, глипає вбік. На нього німо й непорушно дивилося з пар тридцять очей.
«Бушлат» сідає. Хлюп-хлюп. Ковть-ковть. Плям-плям. Видобуває з чемоданчика нову вудку. Наживляє мотиля…
Чекання було нетривалим.
— А! А! А! — «Бушлат» вкотре, немов із батута, підлітає зі свого стільця. Хапає пешню і зі всієї сили починає ним колоти лід навколо своєї лунки.
— Ри-ба?! Ри-ба?! Ри-ба?!
Продовбав чималу ополонку. Глипнув убік. Рибалки вже дале-е-еко сиділи від нього.
«Бушлат» сів. Потягнувся до чемоданчика. Порожньо… Ну, й нехай. Замінив мотиля. Опустив його в ополонку.
Через якийсь час рибалки чули дике ревіння, гучний тупіт і тріщання криги.
Як один спрямували погляди на той шум. На тому місці, де ловив неспокійний рибалка, стояли лише стілець і чемоданчик. А за хвилю біля них з’явилася рука і голова зі страшенно перекошеним обличчям.
Рибалки кинулися до ополонки. Рятувати небораку. А як же, колега все ж!