«Під синьо-жовтим прапором свободи з’єднаєм весь великий нарід свій»

Багато поколінь українців могли лише мріяти про ті часи, коли можна буде на повні груди вдихнути повітря свободи. Століттями українські землі були роз’єднані і перебували під владою сусідніх держав. Початок ХХ століття ознаменувався новою хвилею державотворення, яка знайшла відображення у проголошенні Акту возз’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Це сталося 22 січня 1919 року, під час урочистих зборів на Софійській площі у Києві. На згадку про цю подію в Україні у 1999 році запроваджено свято — День Соборності, яке у грудні 2011 року Президент В.Янукович перейменував у День Соборності та Свободи України.


На жаль, доля розпорядилася таким чином, що Акт злуки 1919 року відіграв радше символічний характер, але він став провісником свободи для багатьох патріотів наступних поколінь. Це засвідчив «живий ланцюг» між Києвом і Львовом, утворений у січні 1990 року, який став символом духовної єдності жителів східних і західних земель. За різними оцінками, від 1 до 3 мільйонів людей тоді, взявшись за руки, утворили на дорогах між двома духовними і культурними центрами України безперервний ланцюг.
Традиція отримала друге дихання у 2000-х. Цьогоріч, 22 січня, уже вшосте на мосту Патона у Києві збереться патріотична українська молодь. Узявшись за руки, вони символічно об’єднають правий та лівий береги Дніпра. Приємно, що торік однією з учасниць акції стала звягельчанка Юлія ЧЕРВІНСЬКА (на фото: четверта справа-наліво), випускниця Новоград-Волинської четвертої школи, а нині — молодший науковий співробітник Національного музею українського декоративного мистецтва.