15 лютого — Стрітення Господнє

У православ’ї Стрітення Господнє належить до дванадесятих свят. Згідно з Біблією, Дух Святий пообіцяв праведнику старцю Симеону, що смерть не наздожене його до тих пір, доки той не побачить Спасителя. Так відбулася його зустріч із принесеним у Єрусалимський храм немовлям Ісусом, якому було 40 днів від народження. Тож, за церковним календарем це свято символізує зустріч Старого й Нового завітів, а в народі його значення тлумачать як перехід від зимового обрядового циклу до весняного.
На зміну Старому Завіту, який персоніфікує старець Симеон, приходить Завіт Новий, що дасть людям втілений Месія-Христос. Настав час і у світ з’явився Той, Хто стане переможцем гріха та смерті, Хто відкриє всім народам шлях у Царство Боже й шукатиме кожну зниклу вівцю. Прозріваючи це, праведний Симеон, взявши Ісуса на руки, вимовив: «Нині відпускаєш Ти раба Свого, Владико, по слову Своєму, з миром, тому що бачили очі мої порятунок Твій, який Ти підготував для всіх народів».
Свято Господнього Стрітення започатковано в Єрусалимі у другій половині IV ст. Тоді святкування проводилися зазвичай вночі — влаштовувалися урочисті процесії зі свічками. В Західній Церкві свято було введено в VІІ ст. У Римі цього дня відбувалася найстарша марійна процесія, учасники якої несли запалені свічки.
У цей день у храмах виголошують проповідь, освячують воду для лікування, а також свічки, якими обкурюють приміщення, людей і домашніх тварин. Молитва в такий день також здатна створити диво, якщо лине з глибини серця і сповнена віри.
Стрітенська свічка важлива як символ просвіченості серця Духом Святим. Згодом виникло повір’я, що ці свічки охороняють житло від удару блискавки. Проте у молитвах під час освячення свічок на Стрітення Бога прохають про те, щоб, як запалені свічки своїм світлом розганяли нічний морок, так і наші душі, просвічені Духом Святим, уникали гріховної пітьми (сліпоти).