Честь — дорожча за життя

З Віталієм Аліну п’ять років тому познайомив її покійний чоловік (імена в матеріалі змінено). Вони прийшли, щоби випити, і чоловік представив Віталія як свого друга.
Аліна зустрілася з «другом» уже після смерті чоловіка в кафе. Вона ще ходила в траурному одязі. Розговорилися. Дізнавшись про смерть свого приятеля, Віталій поспівчував і пішов. А через місяць він несподівано заявився до Аліни додому.
— Я зараз влаштовуюся на роботу, — сказав він жінці. — Але мені ніде жити. Може, дозволиш мені пожити в тебе кілька днів, поки винайму квартиру?
— Це питання я без сина вирішити не можу, — відказала Аліна. — Поговори з ним.
Син погодився. Весь тиждень Віталій кудись зникав, а вечорами приходив напідпитку. Потім, очевидно, витративши всі гроші на спиртне, почав просити на випивку у господарки. Сину Олексію це не сподобалося, і він попросив Віталія пошукати інше житло. Так вони й розбіглися. Як виявилося, не надовго.
У середині липня зненацька помер син, і Аліна лишилась одна. Через місяць зателефонував Віталій. На диво, він був тверезий.
— Я вже влаштувався на роботу, — повідомив він. — Дозволь пожити в тебе кілька днів.
Аліна спочатку відмовила, але Віталій почав жалібно проситися, посилаючись на стару дружбу з її покійним чоловіком. Добре серце жінки защеміло, і вона погодилася. Знала би, що впускає до квартири вовка в овечій шкурі…
Спочатку Віталій був сумирним. Спав на дивані в залі. Ні в які справи господарки не вмішувався. Доти, доки не дізнався, що Аліна втратила сина. Зрозумівши, що жінка лишилася беззахисною, Віталій став поводити себе по-іншому.
31 серпня виповнилося 40 днів після смерті Олексія. У цей день, зачинивши сплячого квартиранта на замок, Аліна пішла на роботу. Повернулася близько восьмої вечора. Віталій був удома. Між ними відбулася розмова, як ліпше відзначити сороковини. Було вирішено запросити на завтра лише найближчих людей.
Потім Аліна пішла до магазину. Купила шість пляшок горілки, поставила сумку зі спиртним у вітальні і заходилася готувати закуску на поминки.
Через кілька хвилин на кухні з’явився Віталій.
— Я завтра на поминках не буду. Поїду в село, — сказав він. — Давай пом’янемо Олексія сьогодні.
Аліна погодилася й налила квартиранту чарку горілки. Затим Віталій попросив другу і запропонував випити з ним.
Випили. Більше Віталій горілки не просив.
— Треба вже лягати спати, — пізно ввечері мовила Аліна.
Вона постелила йому на дивані, а сама попрямувала до спочивальні.
— Підемо до мене, — Віталій схопив її за руку і потягнув до дивану.
Аліна зрозуміла наміри квартиранта і різко висмикнула руку.
— Гадаєш, коли я самотня, то можна робити, що заманеться? Мені не до того.
Обурена жінка вийшла надвір, сіла на лавку. Гірка образа охопила нещасну вдову. Вона збагнула, яку помилку зробила, пустивши до себе «друга» чоловіка.
Через кілька хвилин Віталій вийшов з під’їзду.
— Ти не сердься на мене. Я передав куті меду. Йдемо до квартири, завариш мені чаю, — попросив він.
Вирішивши, що Віталій заспокоївся, жінка погодилася. Приготувавши чаю, вона пішла до спочивальні, попередивши Віталія, щоби він її більше не турбував.
Той промовчав.
Зачинившись у кімнаті, Аліна в халаті з якимось незрозумілим хвилюванням лягла поверх ковдри.
Після того, як він з ножем у руках увірвався до спочивальні, Аліна дуже злякалася. З жахом вона сіла край ліжка.
— Ти одна і я один, — майже викрикнув Віталій, натякаючи на інтимну близькість.
— У мене завтра поминки по сину!
— Ах так!
Віталій із силою штовхнув жінку в підборіддя, і вона головою вдарилася об стінку.
Він навалився на неї всім тілом, схопив за волосся і почав бити, при цьому кажучи:
— Ти собі місце на кладовищі лишила біля сина? Зараз я тебе вкладу!
Схопивши Аліну за шию, він почав її душити. Потім, правою рукою тиснучи на шию, а лівою розмахуючи ножем, став бити.
— Якщо не віддасися, — заріжу!
Аліна почала задихатися. Вона зрозуміла, що ще кілька хвилин — і він її задушить. Неймовірним зусиллям їй вдалося відштовхнути Віталія, але шию жінки він не відпустив, однак хватку послабив.
Аліна спромоглася розтиснути його руку і вихопила ніж. Задихаючись, жінка завдала ним удар у лівий бік грудей. Але й після цього душогуб не відпустив горло жертви. Лише після другого удару ножем у груди він обм’як.
Скориставшись цим, Аліна зіштовхнула Віталія із себе, кинула на підлогу ніж і кинулася до передпокою. І раптом, обернувшись, із жахом побачила, що поранений звір біжить слідом!
Жінка вибігла на сходинковий майданчик і викликала ліфт. Услід із передпокою почувся звук падаючого тіла…
Лише надворі Аліна усвідомила, що наробила, хоча й сама була на волосинці від смерті. Пішла до друга покійного сина. Вислухавши розповідь жінки, той порадив уранці звернутися до міліції.

Чи варто було ризикувати життям уже немолодій жінці? Адже в неї лишився онук від сина. Не легше було б задовольнити похіть озвірілого чоловіка? Але потім стало зрозуміло, що для неї, яка не дала спаплюжити пам’ять недавно померлих чоловіка та сина, честь виявилася дорожчою за власне життя.
Слідство прийшло до висновку, що, захищаючись від гвалтівника, Аліна перевищила межу необхідної оборони і повинна понести кримінальну відповідальність. Але яку саме відповідальність — ще має вирішити суд.