Коли захисник — це професія

Старшого сержанта Владислава Малінкіна у батальйоні радіаційного, хімічного і біологічного захисту називають одним із кращих фахівців. І хоч свого часу він опанував цивільну професію, армія приваблювала його завжди, тому після строкової служби вирішив залишитися. Приємно, що Владислав із тих, хто не нарікає на проблеми, а ось уже 14 років підвищує фахову майстерність, дбаючи про зміцнення іміджу армії. Сьогодні військовослужбовець-контрактник працює на посаді заступника командира взводу.


— Владиславе, служба у батальйоні РХБ захисту — специфічна і потребує спеціальних знань і умінь. Розкажіть, у чому полягає ваша робота?
— Полягає у захисті від радіаційного, хімічного і біологічного впливу. Йдеться, зокрема, про зброю масового ураження, яку називають найнебезпечнішим ворогом людства, адже її не можна побачити. Це — штучно створені інфекції, збудники хвороб, наприклад, «сибірська язва», якими потенційно можуть бути оснащені снаряди чи бомби, також отруйні хімічні речовини та радіаційні викиди. До речі, існує Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування зброї масового ураження та про її знищення. У 2003-му році 145 держав підписали цей документ, проте, зрозуміло, загроза продовжує існувати.
— Чи траплялися під час вашої роботи небезпечні ситуації, які доводилося ліквідовувати?
— Наші спеціалісти виїжджали 2003-го року у Кувейт, коли там існувала загроза застосування зброї масового ураження. На щастя, тоді все минулося. Знання доводиться застосовувати переважно під час навчань і тренувань, щоб бути підготовленими до потенційної небезпеки.
— У вашому активі багато військових навчань, у тому числі — міжнародних. Порівнюючи підготовку наших військовослужбовців і іноземців, що можете сказати?
— Так, мені довелося брати участь у багатьох важливих навчаннях. Це і «Артерія-2007», і «РЕПІД-Трайдент» — ці навчання проходять на Яворівському полігоні з 2008 року, а цього року участь в них братимуть 14 країн. Закінчив курси інструктора миротворчих операцій у Чеській та Литовській республіках, був учасником міжнародних навчань «ГОЛДЕН МАСК-2010», що проходили у Німеччині.
Наші спеціалісти, як і техніка, є більш універсальними — за кордоном кожен виконує лише свою роботу, усе чітко регламентовано, відповідна заробітна плата, технічне оснащення сучасніше, комп’ютеризоване. Але поряд з колегами-іноземцями не доводилося відчувати себе спеціалістом нижчого гатунку, навпаки, вони дивуються витривалості українців і пристосованості до роботи у найважчих умовах. Наприклад, як можна працювати понад дванадцять годин на добу чи патрулювати місцевість з обмеженим запасом води.
— Ви є прикладом того, що при бажанні у кожній професії можна досягти успіху. Наскільки складно у вашій роботі бути активним військовослужбовцем, ще й відмінником бойової підготовки?
— Потрібне бажання навчатися, виконувати завдання якісно і мати якомога більше практики. А ще — досвід спілкування з іноземними колегами, переймання кращих професійних умінь.
— З яким настроєм зустрічаєте День захисника Вітчизни?
— Вважаю це свято більше святом свого батька. Хотів би побажати усім нам хороших перспектив, армії — у тому числі. Щоб кожен виконував завдання за призначенням і не мав жодних підстав для розчарування у професії.

У 23 лютого багата історія. Сьогодні в Україні це свято вважають Днем чоловіків, попри те, що дата у різні часи змінювала назву. З 1922 року то був День Червоної Армії, потім — День Радянської Армії і Військово-Морського флоту, а після розпаду СРСР і дотепер — День захисника Вітчизни. Нагадаємо, що існує міжнародний День чоловіків, який у світі відзначають 17 листопада. Як би там не було, в українських жінок є зайвий привід оцінити наших захисників, подякувати їм за сильне плече поряд і відзначити справжні чоловічі риси.
Напередодні свята «Звягель» пропонує вам добірку матеріалів про тих, для кого захист Вітчизни став професією. На перший погляд — це звичайні військовослужбовці (серед них, до речі, є і жінки), втім саме цим людям, наполегливим і завзятим у військовій професії, вдалося досягти результатів, за які сьогодні їх відзначає керівництво і поважають колеги.