Поминання 11/2013

13 марта преждевременно ушёл из жизни дорогой и близкий нам человек — Николай Александрович ИКОННИКОВ

28.01.1947-13.03.2013 гг.

Сердце погасло, будто зарница, боль не притушат года. Образ твой вечно будет храниться в памяти нашей всегда.

Скорбящие родные, близкие, друзья

18 березня — 40 днів, як на 89 році життя ­зупинилося серце дорогої нам людини — Олени Артемівни КОТВИЦЬКОЇ

Ми приходим до рідного дому — він похмурий, кімнати сумні. Бо немає матусі вже в ньому, тільки фото одне на стіні. Оселилась ти в далекім полі, де світить сонечко, шумлять вітри, співають жалібно птахи. Горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль, бо не побачимо ніколи ні твою радість, ні твою печаль. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть. Царство Небесне, земля пухом та вічний спокій, рідненька.

Сумуючі діти, онуки, правнуки

15 марта — 5 лет, как ушла на вечный покой Милита Адольфовна АБРАМЕНКО, а 18 марта — 5 лет и 5 месяцев, как нет с нами Игната Трофимовича АБРАМЕНКО

Жизнь свою вы прожили достойно, оставив память нам навек. Сейчас вы там, где кончается небо, где солнце берёт свой исток. Вы там, где никто раньше не был, вы там, где живёт только Бог. Вечный покой вашим душам.

Дочь Алла, зять, внуки, правнуки

Забути — не в силі, вернути — не в змозі…

19 березня — два роки світлої пам’яті нашого дорогого Миколи Кириловича УЛЬДЯКОВА з села Немильні

Як швидко плине час… Вже цілих два роки, як ти пішов від нас. Пішов від нас ти так раптово і дуже рано, ніхто не знав і не відчував біди. Тепер на серці тривожить рана, бо ти пішов не на годину — назавжди. Чому життя таке несправедливе? Добрим людям — доля нелегка. Така душа — розумна, добра, мила, а доля випала — немов полин гірка… Що ж, рідний наш, ти вже не з нами, у світлих спогадах живи. Нехай твій вічний сон Господь оберігає, а в душі твоїй буде вічний спокій, тепло і сонячно в Царстві Небеснім.

Сумуючі дружина, дочки, зяті, внуки, правнуки

21 марта проходит 40 дней, как ушла из жизни Нонна Петровна ПОДГОРЧУК

Не простившись ни с кем, не сказав всем прощай, скрылась ты в темноте, лишь оставив печаль. Сжигает боль, болит душа, от горя катится слеза. Ушла от нас ты очень рано, мы не смогли тебя спасти. Глубокая на сердце рана, пока мы живы — с нами ты. Вечный покой твоей душе и Царство Небесное.

Вечно скорбящие муж, дочь, сын, родные, внуки, правнуки и праправнуки

16 марта — 7 лет светлой памяти Ивана Федоровича ГРИЦЕНКО

Как трудно подобрать слова, чтоб ими нашу боль измерить. Все опустело без тебя, не можем в смерть твою поверить. Ты в памяти нашей будешь навсегда.

Вечно скорбящие жена, дочь, зять, внучка

20 березня — 40 скорботних днів, як спинилося серце дорогої нам людини — Павла Олексійовича ЛЕВЧУКА

Якби міг ти довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати сьогодні, завтра і завжди. Таких як ти не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство тобі Небесне і вічний спокій твоїй душі.

Сумуючі дружина, дочка, син, невістка та онуки

13 березня минуло 40 днів, як обірвалося життя нашої найдорожчої у світі сестрички, дружини, тітки — Катерини Іванівни ЗУХ з села Жолобне

Пішла від нас ти ще рано, ні з ким не простившись. Не сказала прощай, тільки від болю на серці залишила рани й печаль. Прости, що ніхто не зміг тебе спасти. Царство Небесне і вічна пам’ять.

Вічно сумуючі чоловік, сестри, брати і племінники

Є сила, що може забрати з життя,

та з пам’яті рідних — ніколи.

19 березня минає 2 роки, як пішов з життя дорогий, люблячий чоловік, батько, дідусь — Василь Петрович КОПАЧ

Так пусто стало на душі, і серце плаче кожен день від болю. І огортає тихий смуток все навколо. Рідненький, ми сумуємо за тобою. Не вистачає усмішки і слова, і погляду ласкавого й простого. Великий слід у житті залишив і скільки всім добра зробив. Любив життя, любив людей, прожив ти для дружини і дітей. Пішов достойно в майбуття, тобі не буде забуття. А поки пам’ять житиме в віках, — живим ти будеш у серцях. Лебединим пухом тобі земля і Царство Небесне.

Вічно сумуючі дружина, діти, онук і вся велика родина

17 березня — два роки світлої пам’яті нашого дорогого Петра Миколайовича ФІЛЬЧЕНКА

Минає час, але ти вічно будеш жити в наших серцях. Нехай в цей день усі, хто знав тебе, згадають і пом’януть добрим словом. Нехай свята земля береже твій вічний спокій. Царство Небесне тобі і вічна пам’ять.

Сумуючі дружина, мама, всі рідні

20 березня минає рік, як не стало наших батьків — Ганни Ничипорівни та Анатолія Федосійовича ГРИГОРУКІВ з села Жолобне

Минає час, та не проходить біль, у серці не вистачає батьківської турботи, маминої ласки, ніжної посмішки бабусі та мудрих порад. Світла їм пам’ять та пухом земля. Всі, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі діти, онуки, правнук

22 березня минає 40 днів, як немає з нами найдорожчої людини — Марії Максимівни ГНІТЕЦЬКОЇ

Якби могла ти довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких як ти не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Хто забув, — згадайте. Хто пам’ятає, — пом’яніть. Царство тобі Небесне та вічний спокій, наша рідненька.

Вічно сумуючі чоловік, дочка, зять та вся наша велика родина

11 березня перестало битися серце дорогої для нас людини — Віктора Броніславовича АДАМОВИЧА

Неможливо словами виразити біль нашого горя і втрати. Але ти завжди будеш в наших серцях, в нашій пам’яті.

Твої рідні дружина, діти, внуки, сестра, племінники

7 березня на 56-му році обірвалося життя нашої колеги — Тетяни Петрівни КАНАРЧИК

Тетяна Петрівна збережеться в наших серцях як Людина з великої літери, добра, чуйна, чесна, працьовита, принципова, відповідальна, а також турботлива та любляча мати, жінка, донька.

Пам’ятаємо, сумуємо, співчуваємо, колектив 57 СЕЛ

16 марта — четыре года, как ушла из жизни любимая наша мама, бабушка, прабабушка, сестричка — Зоя Альбиновна ГНИТЕЦКАЯ

Зачем так рано ты ушла от нас? Зачем покинула навечно? Ведь так мы любили все тебя и будем помнить вечно.

Скорбящие сын, внуки, сестра, родные

18 березня минає 40 днів, як пішов з життя чоловік, батько, брат — Андрій Юрійович МАЙНЕКО

Не хоче серце з цим змиритись, що поряд з нами тебе нема. Тобі б ще жити, жити, жити. Лишився біль, печаль одна.

Сумуючі дружина, діти, брати, їх сім’ї, куми, тесть, теща, сім’я Пилипчуків