«Міс коледжу-2013» Іванна ЗАСУХІНА: «Сцена — це моя стихія, але медицину я теж люблю!»

15-й КОНКУРС КРАСИ У МЕДКОЛЕДЖІ ВПЕРШЕ ВІДБУВСЯ У ПАЛАЦІ КУЛЬТУРИ
Медичний коледж завжди був одним з найактивніших студентських закладів Новограда. Де тільки не були поміченими студенти-медики: вони і волонтерством займаються, і у різних місцевих заходах повсякчас участь беруть. Очевидно, в цьому простежується правильна політика керівництва — тут роблять акцент як на популяризації закладу, так і на здоровому способі життя (яка ж медицина без здоров’я?), а ще — урізноманітнюють життя студентам, не даючи їм «пускати корені».
І ось 14 березня місто сколихнула нова подія від медичного коледжу: у Палаці культури заклад презентував на загал свій власний конкурс краси — «Міс медичного коледжу-2013».
Чотирнадцять років поспіль він проходив у стінах рідної альма-матер, втім сьогодні популярність його досягла таких масштабів, що охочих вболівати за красунь дуже багато, а вмістити усіх у актовій залі коледжу вже неможливо… Тож, довелося у буквальному сенсі йти на велику сцену.
— Це свято не лише студентів, а також їхніх родин, — розповіла ініціатор та режисер конкурсу, заступник директора з виховної роботи Ніна МОРОЗ. — Про це свідчить хоча б той факт, що кожна учасниця (а їх було 11!) брала по два десятки квитків — для рідних, близьких, найближчих друзів. До того ж, кожну студентку на конкурс делегує окрема група, і, зрозуміло, усі студенти теж хочуть бути присутніми тут. На цей захід чекають, це свято люблять, а підготовкою до нього живуть. Ну а те, що настав час переходити на більшу сцену, ми зрозуміли вже давно, бо доходило до того, що вболівальникам доводилося розташовуватися ледве не на стелі!
У день проведення конкурсу серед студентів-медиків і справді відчувається якась особлива згуртованість. Мабуть, такий спільний запал неабияк допомагає й конкурсанткам. До речі, окрім зовнішньої привабливості, до кандидатур висувають ще одну важливу вимогу — успішність у навчанні. Як жартують, коли красивим — ліворуч, а розумним — праворуч, то учасницям «Міс коледжу», хоч розірвись!
За півтора десятки років існування конкурсу традиційними етапами змагання медичних красунь стали презентація учасниць, «Молодіжний подіум» (виготовлення вбрання з підручних матеріалів), конкурс талантів, кулінарної майстерності (пригощають журі оригінальними стравами), а також танцювальний конкурс.
Цікаво, що усі ці роки журі конкурсу залишається практично незмінним і суто чоловічим! Як розповіла Ніна Мороз, коли цьогоріч конкурс перенесли на декілька днів вперед, один зі «старожилів» журі, Андрій Газаров, навіть пожартував: «Коли мене не запросили вчасно, то я вже було подумав, що, очевидно, досяг пенсійного віку і в журі більше непридатний». Також від початку конкурсу у журі присутні Володимир Герус і Станіслав Таболюк. А ще на допомогу їм у різні роки прийшли інші, не менш відомі у місті люди.
Титули між красунями журі розподілило наступним чином: «І віце-міс» — Ольга Радчук, «ІІ віце-міс» — Ольга Чепель, «Міс чарівність» — Катерина Запрелюк, «Міс спокуса» — Ірина Зубчук, «Міс талант» — Анастасія Струкова, «Міс неповторність» — Наталія Мосійчук, «Міс фантазія» — Вікторія Валага, «Міс оригінальність» — Любов Погасян, «Міс елегантність» — Оксана Костриця, «Міс Грація» — Діана Ковальчук.
Почесне звання кращої — титул «Міс коледжу-2013» — здобула студентка 3-го курсу, 18-річна Іванна Засухіна. У коледжі дівчину називають привітною, щирою і доброзичливою, а її перемогу — справедливою. Тож пропонуємо вам, шановні читачі, інтерв’ю з переможницею.
— Іванко, як нам розповіли, ти прагнула взяти участь у конкурсі ще з першого курсу. Чому ж не сталося так, як гадалося?
— Першокурсниць на конкурс не беруть, бо вони щойно прийшли і ще не розкрили своїх талантів. Та й на першому курсі, перш за все, — це навчання! А на другому мені сказали, що «ти ще дуже маленька, от підростеш трохи за рік — і тоді обов’язково!».
— Ти й справді така: невеличка на зріст, гарненька, щира і комунікабельна. Не дуже схожа на красунь у традиційному сенсі слова — вони нерідко тримаються «з прохолодою»… А коли поруч десять самовпевнених учасниць, то чи дуже відчутною є жіноча конкуренція?
— На репетиціях усі трималися дуже дружньо, а за лаштунками, можливо, дещо й відчувалася конкуренція, адже йдеться про конкурс. Одна дівчина мені на сукню наступила… Звісно, я так ніколи би не вчинила. Це залежить від виховання, а ще — від впевненості у собі.
— Як ти почувалася на сцені?
— Це моя стихія, і я цим насолоджувалася. Багато дівчат за лаштунками нервували, моя сестра плакала — так переживала за мене! Я ж не могла дочекатися, коли знову мій вихід — казали, що на сцені від мене адреналін випромінювався. Завжди з захопленням дивлюся телевізійні шоу «Україна має талант», «Танцюють усі», а тепер сама переконалася, які захоплюючі емоції відчувають там люди. Хочу ще!
— Отже, сцени ти не боїшся. А є щось у житті, що викликає у тебе острах?
— Почуття відповідальності, яке в мене сильно розвинуте. Можу, наприклад, розплакатися, побачивши біль людини… Дуже люблю дітей, як бачу на вулиці з мамочками, то не можу втриматися, щоб не усміхнутися і не порадіти за них. Мріяла раніше закінчити коледж і продовжити навчання, ставши лікарем-педіатром. Але саме почуття високої відповідальності у лікарській професії мене стримує. Та й свій коледж я настільки люблю, що хотіла би вчитися тут завжди!
— До речі, тебе у коледжі називають еталоном професії. А якими якостями, на твою думку, має володіти медична сестра?
— Повинна віддаватися про­фесії на всі сто, уміти співчувати. Це дуже важливо для пацієнтів — щоб не лише лікували, а ще й вислухали і підтримали. Іноді приязне ставлення до людини діє краще за ліки.
— А ти часто бачиш саме таких колег у лікарнях?
— Звісно, не усі такими є, але хочеться вірити, що більшість усвідомлює, для чого вони прийшли у цю професію.
— Твоя перемога у конкурсі «Міс коледжу» — це закономірність чи просто удача?
— Це моя впевнена перемога. Я серйозно готувалася, прагнула зробити свої виступи цікавими і неповторними. Мені дуже допомагали батьки і сестра, мій хлопець, також вдячна за підтримку одногрупницям!
— Щось змінилося у твоїй поведінці після перемоги на конкурсі?
— Після конкурсу всі вітали, оберталися, захоплювалися. Особливо усім сподобався мій східний танець. Навіть, викладачі хвалили. Мені це надзвичайно приємно, але «зіркової» хвороби у мене не буде.
— Що побажаєш тим дівчатам, котрим не вдалося отримати головний титул?
— Засмучуватися не варто, бо програш означає лише одне — перемоги попереду!